Антін (Ангелович)

Антін Ангелович1.jpg

Анті́н (Ангело́вич) [в миру — Антоній Ангелович; пол. Antoni Angełłowicz (Angelowicz); 14.04.1756, с. Гринів, тепер Пустомитівського району Львівської обл., Україна — 09.08.1814, м. Львів, тепер Україна] — церковний, освітній і політичний діяч; предстоятель Української греко-католицької церкви, ініціатор відновлення і перший митрополит Галицької митрополії (1808–1814); перший ректор Генеральної духовної семінарії у м. Львові; ректор Львівського університету (тепер Львівський національний університет імені Івана Франка) (1796–1797).

Антін (Ангелович)

(Antoni Angełłowicz)

Рік народження 14 .04 1756
Місце народження Гринів, Львівська область, Україна
Рік смерті 09 .08 1814
Місце смерті Львів, Україна
Місце поховання Львівський Городоцький цвинтар
Напрями діяльності релігія, політика, освіта


Відзнаки

Хрести Великий хрест ордена Леопольда (1809, за відданість Австрії)


Життепис

Народився у сім’ї греко-католицького парафіяльного священика; шляхтич. Освіту здобув у Львівському єзуїтському колегіумі. Своїми здібностями привернув увагу єпископа Лева (Шептицького), у віці 16 років отримав місце в ординаріатській канцелярії. За рекомендацією єпископа був направлений на подальше навчання до щойно відкритої Королівської греко-католицької Генеральної семінарії при церкві св. Варварі у м. Відні (відомої як Барбареум). Був серед її перших вихованців (для русинів-українців виділили 14 місць). Закінчив семінарію 1781 зі ступенем доктора теології. Повернувся до м. Львова. 23.09.1783 висвячений на священика.

Перший ректор новозаснованої Греко-католицької семінарії у м. Львові (1783–1784; 1787–1795). Професор догматичної теології Львівського університету (1784–1787), ректор університету (1796–1797).

Від 1796 — єпископ Перемишльський, Самбірський і Сяноцький, з 1798 — єпископ Львівський, з 1804 — єпископ Холмський. За сприяння австрійської влади домігся відновлення окремої Галицької митрополії в юрисдикції УГКЦ (1807–1808). Призначений її першим митрополитом, з титулом «митрополит Галицький, архієпископ Львівський».

Під час окупації м. Львова у травні — червні 1809 польським військом генерала Рожнецького (Aleksander Rozniecki, 1774–1849), союзним Наполеонові I Боанапарту, зазнає переслідувань від тимчасової польської управи міста. Відмовився скласти присягу французькому імператору, зберігши вірність Австрії й Габсбургам. Був заарештований та інтернований до м. Стрия (тепер Львівська обл., Україна). Звільнений в кінці червня 1809 після відступу польських формувань. По відновленні австрійської адміністрації повернувся до м. Львова.

Похований на львівському Городоцькому цвинтарі. Вже на середину 1860 х точне місце могили Антіна (Ангеловича) було невідоме. В кінці 19 ст. із закриттям цвинтаря (1875) та подальшою забудовою його території, місце поховання митрополита було остаточно втрачене.

Діяльність

Діяльність Антіна (Ангеловича) припала на період утвердження австрійської влади у Галичині (з 1772) та активного реформування суспільних і церковних відносин.

Організовував відкриття Генеральної духовної семінарії для підготовки греко-католицького духовенства — майбутніх провідників національно-культурного руху в Галичині. У віці 27 років уперше став її ректором. Через декілька років (1787) вдруге призначений на цю посаду. За його ректорства первісне число вихованців зросло з 80 до 400 осіб.

Став одним із провідних професорів теологічного факультету Львівського університету; викладав курс догматики українською мовою.

Одночасно з освітньою та організаційно-адміністративною працею в семінарії та університеті, провадив душпастирську діяльність, прагнув впорядкувати занедбане господарство єпархії, зміцнити матеріальне становище священиків.

Спільно з вікарієм, істориком і доктором теології М. Герасевичем (1763–1836), був головним ініціатором відновлення Галицької митрополії з центром у м. Львові. 1806 направив вироблені пропозиції цісарю, які Франц I затвердив без змін. Папа Пій VII спеціальною буллою «In universalis Ecclesiae regimine» від 24.02.1807 відновив Галицьку митрополію (в складі Львівської архієпархії, Перемиської та Холмської єпархій), схвалив кандидатуру предстоятеля і визнав за ним усі права, що ними користувалися Київські митрополити. Урочисте сходження Антіна (Ангеловича) на митрополичий престол відбулося 25.09.1808.

За його ініціативи засновані греко-католицькі парафії на Буковині (у містах Сучаві, Чернівцях та ін.), а також окрема тернопільська консисторія під юрисдикцією Львівської архієпархії (діяла від 21.08.1810 до 21.10.1811).

Листувався з чільними представниками політичної еліти Австрії і Польщі. Відомий проавстрійською політичною позицією, водночас до польського визвольного руху ставився негативно.

Був одним із найосвіченіших людей Галичини. Знав класичні мови (латину і старогрецьку), вільно володів польською, німецькою, французькою, італійською і румунською мовами. Власну книгозбірню з 8 тис. томів заповів митрополичій капітулі у м. Львові.

Праці

Автор політичних польськомовних брошур «Хто є причиною війни: Австрія чи Франція» («Kto jest powodem do wojny, Austrja czy Francja»), «Хто є наступальною стороною: Англія чи Франція» («Kto jest stroną zaczepiającą, Austrja czy Francja», обидві — 1805); виданої французькою, польською та німецькою мовами праці «Роздуми австрійського патріота з приводу деяких статей у закордонних газетах» («Observations d’un patriote Autrichien sur divers articles insérés dans les gazettes étrangères», 1809), де закликав вірян до відданості австрійській владі. Залишив німецький рукопис опису битви під м. Лейпцігом (1809), польськомовні пастирські листи (1796, 1799, 1805, 1813).

Визнання

Великий хрест ордена Леопольда (1809, за відданість Австрії). На честь митрополита Антіна (Ангеловича) названо вулицю в Залізничному районі м. Львова.

Додатково

  • Молодший брат Антіна (Ангеловича) Андрій Ангелович (Андрій де Ангеллович, 1766–1820) — український правник, адвокат, теоретик церковного права. 1796 захистив ступінь доктора у Львівському університеті, де 1797–1800 працював професором канонічного права. Його наступники на посаді вже викладали польською, а не українською.
  • По смерті Антіна (Ангеловича) австрійський цісар залишив матері достойника призначену йому річну пенсію в сумі 400 флоринів.

Література

  1. Гайковський М., Паславський І. Антоній Ангелович. Його епоха і діяльність. Львів : Логос, 2006. 88 с.
  2. Паславський І. Галицька митрополія: Історичний нарис. Львів : Сполом, 2007. 125 с.
  3. Паславський І. Антоній Ангелович і Старосамбірщина // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. 2015. № 27. С. 10–15.
  4. Возняк М. Наші університетські традиції у Львові (част. 3) // Архів Львівського університету. URL: https://archive.lnu.edu.ua/m-voznyak-nashi-universytetski-tradytsiji-u-lvovi-chast-3/

Автор ВУЕ

А. В. Арістова


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Арістова А. В. Антін (Ангелович) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Антін (Ангелович) (дата звернення: 19.02.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
05.02.2020

Покликання на статтю