Антропологічний напрям у соціології

Антропологі́чний на́прям у соціоло́гії — напрям, що тлумачить суспільне життя людини як наслідок її біологічної несформованості.

Виник у німецькому суспільствознавстві середини 20 ст.

Відштовхуючись від ідей філософської антропології, феноменології та біології, представники напряму — М. Шелер, Г. Плеснер, А. Гелен, Г. Шельскі (1912–1984; Німеччина) — вважали головною характеристикою становища людини в світі її біологічну «незавершеність», тобто брак вродженої здатності до стабільної взаємодії організму з довкіллям. Притаманну людині нестабільність життєвого світу можливо компенсувати лише за допомогою небіологічних засобів, зокрема культури та соціальних інститутів.

На думку представників антропологічного напряму, авторитаристські тенденції (див. Авторитаризм) в 20 ст. спричинили порушення стійкості соціальних інститутів унаслідок технологічного прогресу, що змусило людину шукати відповідних засобів для відновлення їх стабільності.

Література

Berger P,, Kellner H. Arnold Gehlen and the theory of institutions // Social Research. 1965. Vol. 32. № 1. P. 110–115.
Бауман З. У пошуках центру, що тримає / Пер. з англ. // Глобальні модерності. Київ : Ніка-Центр, 2008. С. 201–220.
Gehlen A. Der Mensch. Seine Natur und seine Stellung in der Welt. Frankfurt am Main : Klostermann, 2016. 504 p.

Автор ВУЕ

Т. В. Цимбал

Покликання на цю статтю: Цимбал Т. В. Антропологічний напрям у соціології // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Антропологічний напрям у соціології (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 16.07.2022