Антрацит (місто)

Антраци́т — місто обласного значення, адміністративний центр Антрацитівського району Луганської області. Розташоване на Півдні Луганської області. Відстань автошляхами до обласного центру (фактично м. Сєвєродонецьк) — близько 155 км. Територія — 61,3 км2. Разом із селищами міського типу Бокове-Платовим, Верхнім Нагольчиком, Дубівським, Щотовим, Кам’яним, Кріпенським утворює Антрацитівську міську раду. До складу Антрацитівського р-ну не входить.

Історія

Антрацит виник 1895 як селище поблизу вугільної шахти. 1904 неподалік споруджено шахту «Рудник Боковський антрацит». Офіційна назва селища від 1920 — Боково-Антрацит. 1936 отримало статус міста. Під час Другої світової війни окуповано нацистською Німеччиною (1942–1943). У 1962 Боково-Антрацит перетворилось на місто обласного підпорядкування із сучасною назвою.

До розпаду СРСР — центр видобутку вугілля. З травня 2014 перебуває під контролем представників окупаційної адміністрації РФ.

Географічне розташування

Антрацит розташовано у південній частині Донецького кряжу, на горбистій височині. Територією міста тече невелика ріка Нагольчик (басейн річки Міус). Є штучно створені водойми. Клімат — помірно континентальний. Пересічні температури липня — +22 °С, січня — -7 °С. Середньорічна кількість опадів — 500 мм. Через інтенсивний видобуток кам'яного вугілля стан довкілля різко погіршився.

Населення

Загальна кількість населення (2019, оцінка) — 52,7 тисяч осіб; густота — 860 осіб/км2. Національна структура населення Антрацитівської міської ради (2001, перепис): українці (49,7 %), росіяни (46,7 %), білоруси (близько 1 %) тощо. За статевими групами: жінки (54,7 %), чоловіки (45,3 %). Українську мову вважали рідною 11,09 % жителів, російську — 85,91 % жителів тощо. Протягом останніх років населення зменшилося: від 71,6 тис. осіб (1989, перепис) до 64 тис. осіб (2001, перепис). Окрім того, за даними гуманітарних організацій та ОБСЄ, упродовж 2014–2016 місто залишили від 3 до 5 тисяч осіб.

Промисловість

Утворення та розвиток Антрациту нерозривно пов’язані з видобутком кам'яного вугілля. На території міської ради розташовано групові збагачувальні фабрики, а також підрозділи ДП «Антрацит»: шахти «Партизанська», «Кріпенська», «50 років Радянської України» (смт. Кріпенський), «Комсомольська» (смт Дубівський) тощо. Обсяги видобутку вугілля почали скорочуватися ще 1989–1991. Упродовж 1996–2011 більшість шахт закрито. Продовжують працювати шахти «Комсомольська» (видобуток вугілля — 1,6 млн тон, 2013), «Партизанська» (0,4 млн тон, 2013). Водночас економіка міста була досить диверсифікованою. Працювали хлібокомбінат, завод безалкогольних напоїв, ремонтно-механічний завод, електротехнічний завод «Еталон», Антрацитівський з-д збірних теплиць тощо. Станом на 2014 багато підприємств закрито. Розвинені роздрібна торгівля та гуртова торгівля вугіллям.

Транспорт

Міський громад. транспорт представлено тролейбусами (сполучення від 1987 до 2014), автобусами. Антрацит з’єднаний з іншими містами України та Ростовської області РФ мережею автошляхів. Пасажирські міжміські перевезення здійснюються переважно автобусами малої місткості. Найближча пасажирська залізнична станція: Щотове Донецької Залізниці — розташована приблизно за 8 км від Антрациту. Місцева залізнична станція здійснює вантажні перевезення. На 2014 сполучення припинено.

Освіта

До 2014 Антрациті працювало понад 20 шкіл, а також дитячі садки та ясла. Функціонували медичне училище, Антрацитівський коледж інформаційних технологій та економіки, Антрацитівський факультет гірництва і транспорту Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. Діяли музична та художня школи, бібліотеки для дітей і дорослих. Концерти і громадські заходи відбувались на сцені палацу культури, де також діяли дитячі гуртки. Функціонувало понад 10 медичних закладів. В Антрациті розташована Дитячо-юнацька спортивна школа (від 1967), де діяли відділення шахів, легкої атлетики, гімнастики, волейболу. Є стадіон «Авангард-Антрацит».

Додатково

В Антрациті народилися оперна співачка Б. Руденко (1933), спортсмен І. Коробчинський, космонавт, двічі Герой Радянського Союзу В. Ляхов (1941–2018) тощо.

Література

  1. Абуладзе В. А. Антрацит. Донецк : Донбасс, 1985. 33 с.
  2. Новікова О. Ф., Котов Є. В. Особливості функціонування вугільної галузі в умовах економічної кризи та напрями подолання негативних наслідків її прояву // Економіка промисловості. 2009. № 2. С. 80–84.
  3. Україна: Адміністративно-територіальний устрій (станом на 1 січня 2012 р.) / За заг. ред. В. О. Зайчука; упоряд. В. І. Гапотченко. Київ : Парламентське видавництво, 2012. 784 с.
  4. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2019 року. Київ : Державна служба статистики України, 2019. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2019/zb/06/zb_chnn2019.pdf

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Антрацит (місто) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Антрацит (місто) (дата звернення: 4.07.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
25.06.2020

Покликання на статтю

Опитування читачів ВУЕОпитування читачів ВУЕ