Антракоз легень

Антрако́з [від грец. ἄνϑραξ (ἄνϑραϰος) — вугілля], пневмоконіоз вугільників, «чорна легеня», «чорні сухоти» — професійна хвороба працівників вугільних шахт, зумовлена впливом високодисперсного пилу вугілля. Антракоз належить до групи карбоконіозів (некварцевих пневмоконіозів).

Історична довідка

Визначення антракоз запропонував у 1837 Т. Страттон (Велика Британія), який спостерігав випадки смертей гірників вугільних шахт від захворювання легень, спричиненого пилом вугілля. Уперше морфологічну картину антракозу описав український гістолог, професор В. Раввін (1888–1976).

Характеристика

Етіологія та патогенез

Антракоз вражає найчастіше працівників вугільних шахт і рідше — працівників виробництва вугільних електродів, збагачувальних фабрик та інших виробництв, де є вугільний пил. Найбільш фіброгенонебезпечним є пил антрацитного вугілля Донецького вугільного басейну, яке має найбільшу густину, з незначним вмістом летких речовин, і високу біологічну активність, особливо свіжеутворений. Менш фіброгенонебезпечним є вугілля з низькою стадією метаморфізму (коксівне, буре, довгополуменеве), яке містить значну частку летких речовин.

Під час розроблення вугільних пластів на працівників може впливати вугільно-породний пил, що містить кристалічний силіцій діоксид (понад 5 %), який призводить до виникнення пневмоконіозу від змішаного пилу — антракосилікозу (див. Силікоз). Патологічний процес (див. Патологія) характеризується помірно вираженим дифузним інтерстиціальним пневмофіброзом із клітинно-пиловими вогнищами, які формують дрібні вузлики.

Клініка

Антракоз має доброякісний перебіг з повільним прогресуванням. Найчастіше перші ознаки антракозу спостерігають через 10–15 років після роботи в умовах впливу вугільного пилу антрациту та через 15–20 років у разі впливу пилу іншого вугілля. Для хворих на антракоз характерне радше переважання клінічних ознак бронхіту та емфіземи, ніж ознак, характерних для пневмофіброзу.

У I стадії антракозу у хворих можуть бути відсутніми скарги або вони скаржаться на швидку стомлюваність, кашель, задишку під час фізичних навантажень, біль у грудній клітці. Показники функції зовнішнього дихання (за даними спірометрії та бодиплетизмографії) — у межах фізіологічної норми чи незначно знижуються. На рентгенограмах органів грудної клітки в середніх відділах виявляють дрібновогнищеві затемнення діаметром від 1 до 3–5 мм, деформований легеневий рисунок, розширені корені легень.

На ІІ стадії антракозу хворі скаржаться на задишку в стані спокою, кашель, швидке стомлення, біль у грудях. Об’єктивно проявляються клінічні ознаки хронічного бронхіту та емфіземи легень. Показники функції зовнішнього дихання (за даними спірометрії та бодиплетизмографії) достовірно знижуються. На рентгенограмах органів грудної клітки виявляють підсилення сітчастої деформації легеневого рисунку у всіх відділах, збільшення кількості дрібновогнищевих затемнень, розширення та підсилення інтенсивності тіні коренів легень; визначають ознаки емфіземи та плевральних змін легень (у верхніх частках, у міжчасткових щілинах, у діафрагмальних відділах).

На ІІІ стадії антракозу хворі скаржаться на виражену задишку в стані спокою, кашель з харкотинням (іноді — чорного кольору), швидке стомлення, біль у грудях. Клінічно виявляються виражені ознаки легеневої недостатності та легеневої гіпертензії. На рентгенограмах органів грудної клітки виявляють прогресування пневмосклеротичних змін, характерних для ІІ стадії антракозу, а також з’являться ознаки прогресуючого масивного фіброзу у вигляді пухлиноподібних масивних (від 1 до 5–10 см) гомогенних затемнень неправильної форми, із чіткими контурами, які розміщені симетрично чи на різній висоті в обох чи одній легені. На комп’ютерній томограмі легень у центрі пухлиноподібних утворень визначаються антракотичні каверни, у паренхімі легень — симптом «медових стільників».

У хворих на антракоз часто спостерігають гематогенні метастази вугільного пилу у внутрішні органи (антракоз внутрішніх органів) — селезінку, нирки, печінку, кістковий мозок, лімфатичні вузли, можливий також антракоз шкіри.

Діагностика

Основними методами діагностики антракозу є рентгенографія та комп’ютерна спіральна томографія високої роздільної здатності органів грудної клітки. Допоміжними методами — спірометрія та бодиплетизмографія.

Лікування та прогноз

Прогноз — сприятливий. Важкий перебіг антракозу трапляється дуже рідко. Однак перебіг захворювання та прогноз при антракозі погіршуються в разі поєднання з туберкульозом легень. У деяких хворих з антракосилікозом, що також хворіють на ревматоїдний артрит, у легенях виникають множинні овальні вузли діаметром 1–2 см (ревматоїдні гранульоми; синдром Коліне — Каплана), що ускладнює перебіг антракозу.

У хворих на антракоз із ІІІ стадією захворювання розвивається виражена легенева недостатність, легенева гіпертензія із серцевою недостатністю (правошлуночковою).

Про лікування, профілактику див. у статті Пневмоконіоз.

Література

  1. Раввин В. А. К вопросу о профилактике антракоза // Борьба с силикозом : в 12 т. Москва : Наука. 1964. Т. 6. С. 295–298.
  2. Hunter's Diseases of Occupations. / Ed. by P. Baxter, T.-Ch. Aw, A. Cockcroft. 10th ed. London : Hodder Arnold, 2010. P. 101–102; 879–880.
  3. Профессиональная патология: Национальное руководство / Под ред. Н. Ф. Измерова. Москва : ГЭОТАР-Медиа, 2011. C. 383–384; 390–391.
  4. Профессиональные заболевания органов дыхания: Национальное руководство / Под ред. А. Г. Чучалина. Москва : ГЭОТАР-Медиа, 2015. С. 457–458.

Автор ВУЕ

Д. В. Варивончик


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Варивончик Д. В. Антракоз легень // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Антракоз легень (дата звернення: 4.07.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
24.06.2020

Покликання на статтю

Опитування читачів ВУЕОпитування читачів ВУЕ