Антокольський, Павло Григорович

Антоко́льський, Павло́ Григо́рович (рос. Антокольский Павел Григорьевич; 01.07.1896, м. Санкт-Петербург, тепер Російська Федерація — 09.10.1978, м. Москва, тепер Російська Федерація) — поет, перекладач, критик. Писав російською мовою.

Антокольський, Павло Григорович (Антокольский Павел Григорьевич)
Народження	01.07.1896
Місце народження	Санкт-Петербург
Смерть	09.10.1978
Місце смерті	Москва
Напрями діяльності	поезія, переклад, театральне мистецтво, літературознавство

Життєпис

Походив із родини адвоката. 1904 сім’я переїхала до м. Москви. 1914 вступив на юридичний факультет Московського університету, але навчання не закінчив.

1915 грав у студентській драматичній студії під керівництвом Є. Вахтангова. Працював режисером в театрі ім. Є. Вахтангова (1919−1934); подорожував Європою.

У роки Другої світової війни — кореспондент фронтових газет (1941–1945), керував трупою фронтового театру.

Навесні 1945 працював режисером Томського обласного драматичного театру імені В. П. Чкалова.

Творчість

Друкувався з 1918 в журналі «Сороконіжка» («Сороконожка»). За сприяння В. Брюсова з 1921 публікував вірші в альманасі «Художнє слово» («Художественное слово»).

Перша збірка «Вірші» («Стихотворения», 1922). Творчість 1920-х позначена інтересом до історичної тематики та сповнена романтизмом.

У 1930-і домінувало зображення радянської дійсності: «Великі відстані» («Большие расстояния», 1936), «Пушкінський рік» («Пушкинский год», 1938) та ін.

Під час Другої світової війни написав низку віршів, балад, присвячених солдатам, поему «Син» («Сын», 1943).

Автор збірок:

«Майстерня» («Мастерская»; 1958),
«Висока напруга» («Высокое напряжение»; 1962);

поем:

«Робесп’єр і Горгона» («Робеспьер и Горгона»; 1928),
«Франсуа Війон» («Франсуа Вийон»; 1934),
«У провулку за Арбатом» («В переулке за Арбатом»; 1954),
«Четвертий вимір» («Четвертое измерение»; 1964),
«Повість минулих літ» («Повесть временных лет»; 1969).

Поезії Антокольського притаманні піднесеність і глибока філософічність.

Активно займався перекладами творів поетів Франції, Болгарії, Грузії, Литви, Азербайджану, Вірменії та ін.

Писав літературно-критичні статті та спогади: «Поети і час» («Поэты и время»; 1957), «Шляхи поетів» («Пути поэтов»; 1965), «Казки часу» («Сказки времени»; 1971).

Твори Антокольського українською мовою перекладали М. Бажан, Л. Первомайський, С. Голованівський та ін.

Антокольський та Україна

Перекладав твори Лесі Українки («Ізольда Білорука», «В катакомбах»), Т. Шевченка («Назар Стодоля», разом з К. Чуковським), М. Бажана, Л. Первомайського та ін.

Статті «Золотий скарб народу» (1938) і «Дар незвичайної сили» (1939) та вірш «Київський березень» (1964) присвятив Т. Шевченку.

Виступив 01.08.1943 в Москві з доповіддю на вечорі з нагоди 30-річчя з дня смерті Лесі Українки. Опублікував статтю «Леся Українка» (1943).

Визнання

Лауреат Державної премії СРСР за поему «Син» (1946 ).

Додатково

Син Антокольського загинув у роки Другої світової війни. Його пам’яті присвячено поему «Син».

Музою поета була його дружина — З. Бажанова (1902–1968), актриса, педагог із акторської майстерності, скульптор по дереву.

Твори

Собрание сочинений : в 4 т. Москва : Художественная литература, 1971–1973.
Стихотворения и поэмы. Ленинград : Советский писатель, 1982. 782 с.
Далеко это было где-то... Стихи. Пьесы. Автобиографическая повесть. Москва : Дом-музей Марины Цветаевой, 2010. 464 с.
У к р. п е р е к л. — Вибрані поезії. Київ : Держлітвидав України, 1957. 132 с.

Література

Бажан М. Поет простує далі. Київ : Дніпро, 1969. 302 с.
Русские советские писатели. Поэты : в 30 т. Москва : Книга, 1977. Т. 1. 437 с.
Левин Л. И. Четыре жизни. Хроника трудов и дней Павла Антокольского. Москва : Советский писатель, 1978. 350 с.
Аннинский Л. А. Красный век: Серебро и чернь. Медные трубы. Москва : Молодая гвардия, 2004. 397 с.
Зубенко С. О., Журенко М. М. Особливості поетичної «географії» П. Г. Антокольського 1920-х рр. і поезія його сучасників // Наукові записки Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди. Літературознавство. 2018. Вип. 1. С. 67–82.

Автор ВУЕ

О. О. Білявська

Покликання на цю статтю: Білявська О. О. Антокольський, Павло Григорович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Антокольський, Павло Григорович (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено: 05.02.2021