Антифон Афінський
Антифóн Афíнський (Антифон Софіст; грец. Αντιφων, 5 ст. до н. е.) — філософ-софіст і математик, попередник концепції анархізму та теорії права природного; Стародавня Греція.
|
Антифон Афінський (Αντιφων) | |
|---|---|
| Народження | 5 ст. до н. е.«ст.дон.е.» не може бути присвоєно заявленому типу числа типу зі значенням 5. |
| Місце народження | Афіни |
| Смерть | 5 ст. до н. е. |
| Місце діяльності | Афіни |
| Напрями діяльності | математика, право, політика, філософія |
| Традиція/школа | софізм |
Про життя філософа Антифона достовірні відомості практично відсутні; приписувані йому твори «Істина», «Про згоду», «Мова про державу», «Тлумачення сновидінь» не збереглися. Відомо, що в останній третині 5 ст. до н. е. мешкав у м. Афінах, був сучасником і напевне опонентом Сократа. Згадки про кількох мислителів і ораторів на ім’я Антифон стали причиною дискусій щодо персони мислителя і авторства творів. Вцілілі фрагменти найважливішого трактату «Про істину» містять міркування з астрономії, математики, моралі й етики.
Розрізняв позитивне (νόμος) та природне право (φύσις). Стверджував, що останнє приносить більше щастя людині, ніж «справедливість» законів держави. Позитивне право виникає внаслідок домовленості людей і не має абсолютного та необхідного характеру, натомість природне — за своєю суттю є таким, що виникло самостійно, а тому — істинне. Позитивне право, або «закон», є «кайданами» для людини, а природне — дає їй свободу. На думку філософа, людина страждає через здійснення вчинків, що суперечать природі, хоча могла б насолоджуватися життям.
Підтримував ідею природної рівності людей, зокрема «і греків, і варварів», відкидав притаманні давньогрецькому світу уявлення про вищість греків серед ін. народів і племен.
Першим наблизився до обчислення математичної константи — числа π та обрахування площі багатокутників. Методи, запропоновані Антифоном Афінським, вплинули на підходи до розв’язання проблеми квадратури круга.
Твори
- Речи / Пер. с древнегреч. И. Е. Сурикова // Вестник древней истории. 2015. № 1. С. 228–253; № 2. С. 243–268; № 3. С. 250–261.
Література
- Decleva Caizzi F. Protagoras and Antiphon: Sophistic Debates on Justice // The Cambridge Companion to Early Greek Philosophy / Ed. by A. A. Long. Cambridge : Cambridge University Press, 1999. P. 311–331.
- Лурье С. Я. Антифон — творец древнейшей анархической системы. 2-е изд., доп. Москва : Книжный дом «Либроком», 2009. 168 с.
- Суриков И. Е. Антифонт — первый в европейской прозе эксплицитный выразитель коллизии «человек/текст» // Люди и тексты. Исторический альманах. 2018. № 11. С. 11–49.
- Баженова Е. А. Истоки естественно-правового мышления в идеях древнегреческих софистов: Протагор и Антифон // Труды Института государства и права РАН. 2019. Т. 14. № 1. С. 9–33.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Соболєвський Я. А. Антифон Афінський // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Антифон Афінський (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 07.05.2020
