Антистатики

Використання в автомобілях

Антиста́тики (від анти… і грец. στατός — нерухомий) — речовини, які використовують для оброблення матеріалів із метою зменшення або усунення накопичення статичної електрики, що утворюється внаслідок тертя на їхній поверхні.

Дія антистатиків полягає в утримуванні вологи й збільшенні в такий спосіб концентрації йонів поблизу поверхні, унаслідок чого матеріал стає провідним. Це запобігає прилипанню поверхонь одна до одної й пилу до них. Молекули антистатиків часто мають гідрофільні й гідрофобні ділянки, вони подібні за властивостями до молекул поверхнево-активних речовин. Гідрофобна сторона взаємодіє з поверхнею матеріалу, гідрофільна — з вологою повітря і зв’язує молекули води.

До антистатиків належать сажа, вугільний пил, натуральні волокна.

Основу синтетичних антистатиків становлять аліфатичні аміни та аміди, четвертинні амонієві солі, естерифосфорні кислоти, естери поліетиленгліколю або поліоли.

Антистатики поділяють на внутрішні, призначені для оброблення всього матеріалу, і зовнішні, які наносять лише на поверхню.

Література

  1. Закривидорога Е Д. Химия в нашем доме. Ужгород, 1976.
  2. Трахтенберг І. М. Хімічні сполуки у побуті // Безпека життєдіяльності. 2003. № 10; № 11. № 12.
  3. Богданов К. Ю. Физик в гостях у биолога. Москва, 2015.

Автор ВУЕ

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Рудницька Г. А. Антистатики // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Антистатики (дата звернення: 26.02.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
04.02.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ