Антиради

Антира́ди (від анти… та радіація) — речовини, що підвищують стійкість матеріалів до дії іонізуючого опромінювання.

Уведення антирадів до складу матеріалів, поряд із використанням зовнішнього захисту, — один із методів підвищення радіаційної стійкості.

Найпоширеніші антиради — ароматичні сполуки: вуглеводні, феноли, тіофеноли, тіонафтоли. Уміст ароматичних антирадів у матеріалі становить зазвичай 0,1–10 %.

Захисні антирадіаційні властивості також виявляють деякі загусники мастильних (див. Мастила) матеріалів (стеарати алюмінію та бісмуту), інгредієнти гумових сумішей (сірка, тетраметилтіурамдисульфід) та ін.

Ефектного антирадіаційного захисту, особливо в умовах, що сприяють перебігу процесів окиснення (за підвищених температур, атмосферних впливів тощо), досягають за сумісного використання антирадів з антиоксидантами. У цьому разі виникає синергетичний (див. Синергія) ефект.

Література

  1. Тугов И. И., Кострыкина Г. И. Химия и физика полимеров. Москва, 1989.
  2. Мельник Л. І. Хімія і фізика полімерів. Київ, 2019.

Автор ВУЕ

Т. А. Каменська


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Каменська Т. А. Антиради // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Антиради (дата звернення: 26.02.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
05.02.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ