Ансело, Жак Арсен Франсуа

Ансело Жак Арсен Франсуа Полікарп. Літографія Алофе Марі-Олександра, 1839

Ансело́, Жак Арсе́н Франсуа́ Поліка́рп (фр. Ancelot, Jacques Arsène François Polycarpe; 09.01.1794, м. Гавр, тепер регіон Нормандія, Франція — 07.09.1854, м. Париж, Франція) — письменник, драматург, член Французької академії (з 1841). Писав французькою мовою. Чоловік М.-Л. В. Ансело.

Ансело, Жак Арсен Франсуа (Ancelot, Jacques Arsène François Polycarpe)
Народження	09.01.1794
Місце народження	Гавр
Смерть	07.09.1854
Місце смерті	Париж
Напрями діяльності	літературна творчість, драматургія

Відзнаки
Ордени	Орден Почесного легіону (1825)

Життєпис

Син секретаря торгового суду м. Гавра. Починав писати вірші у віці 13 років, навчаючись у колежі. У 1813 його дядько влаштував його на роботу службовцем бюро Морського міністерства у м. Рошфорі. Ансело вступив до Товариства літератури, наук і мистецтв м. Рошфора, читав там свої твори. У 1815 був переведений на посаду експедитора Морського міністерства у м. Париж.

Перші дві написані Ансело віршовані трагедії не були поставлені чи опубліковані, тоді як перша поставлена в театрі трагедія «Людовик ІХ» («Louis IX»; 1819) мала значний успіх, який пояснюється не високими літературними якостями твору, а політичною спрямованістю. Прихильники вихваляли твір за те, що в епоху революційних потрясінь автор зобразив часи шляхетних лицарів і королів. Після тріумфу трагедії король Людовик XVIII запропонував молодому автору пансіон, на який він погодився, високу посаду і дворянський титул, від яких він відмовився. До 1830 працював на тій самій посаді, а також водночас бібліотекарем у Бібліотеці «Арсеналу» і Королівській бібліотеці.

Після Французької революції 1830 Ансело був позбавлений усіх посад і цілком присвятив себе творчості.

З 1842 керував Театром «Водевіль».

У 1849 відвідав кілька європейських країн з урядовою місією з питань міжнародного законодавства стосовно права на перевидання книг.

Творчість

Писав твори для сцени: «Мажордом» («Le maire du palais»; 1823), «Ольга, або Московська сирота» («Olga ou l’Orpheline moscovite»; 1828), «Єлизавета Англійська» («Élisabeth d’Angleterre»; 1829); романи та епопеї «Світська людина» («L’homme du monde»; т. 1–4, 1827). У поемі «Марія Брабантська» («Marie de Brabant»; 1825) поєднав епічний і драматичний жанри. Сюжети своїх трагедій брав переважно з середньовіччя або епохи Відродження.

У 1826 відвідав Росію як секретар посольської місії, що брала участь в урочистостях у зв’язку з коронацією царя Миколи І, після чого написав книгу «Шість місяців у Росії» («Six mois en Russie»; 1827), яка була першою спробою у 19 ст. усебічно зобразити для західноєвропейського читача картину життя у Росії. Одним із перших опублікував свідчення про справу декабристів. У книзі він також подав у французькому перекладі твори російських поетів (зокрема, поему К. Рилєєва «Сповідь Наливайка», де згадується Україна, а також твори О. Пушкіна, В. Жуковського, Є. Баратинського). Книжку одразу було перекладено голландською (1828) та італійською (1829) мовами.

Після революційних змін у театрі 1830 «Комеді Франсез» відмовився ставити його трагедії, тому Ансело перейшов до легкого жанру. Він писав комедії та водевілі, які були популярними, регулярно ставилися театрами не лише у Франції, а й в інших країнах (загалом понад 50 творів).

Написав також трагедію «Марія Поділла» («Maria Padilla»; 1838), на лібрето за якою Г. Доніцетті написав оперу «Фаворитка»; вірші та поеми [«Венеція» («Venise», 1851); «Бернарден де Сен-П’єр і Казимир Делавінь» («Bernardin de Saint-Pierre et Casimir Delavigne», 1852) та ін.], біографічну працю «Життя Шатобріана» («Vie de Chateaubriand»; опубл. 1856) тощо.

Нагороди

Нагороджений орденом Почесного легіону (1825).

Твори

Œuvres Complètes De M. Ancelot: Précédées D’une Notice Sur Sa Vie Et Ses Ouvrages. Charleston : Nabu Press, 2012. 700 р.
Р о с. п е р е к л. — Шесть месяцев в России. Москва : Новое литературное обозрение, 2001. 288 с.

Література

Ancelot J. A. F. // L. Huart Galerie de la presse, de la littérature et des beaux-arts : en 3 v. Paris : Aubert , 1839. V. 1. P. 139–142.
Morlenet J. Ancelot devant ses concitoyens: Notice biographique. Avec portrait et fac-simile. Paris : Jullien, 1855. 116 p.
Ancelot J. A. F. // Dictionnaire des Littératures : en 4 v. Paris : Presses Universitaires de France, 1984. V. 1. P. 152–153.
Соuty D. Ancelot J. A. F. P. // Beaumarchais J.-P., Couty D., Rey A. Dictionnaire des Littératures de langue français : en 3 v. Paris : Bordas, 1987. V. 1. P. 41–42.
Сперанская Н. М. Франсуа Ансело и его книга о России // Ансело Ф. Шесть месяцев в России. Москва : Новое литературное обозрение, 2001. 288 с.
Ощепков А. Р. Образ России во французских путевых записках XIX века. 2-е изд., стер. Москва : Флинта, 2015. 235 с.
Jacques-François ANCELOT // Académie française. URL: http://www.academie-francaise.fr/les-immortels/jacques-francois-ancelot

Автор ВУЕ

С. В. Глухова

Покликання на цю статтю: Глухова С. В. Ансело, Жак Арсен Франсуа // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ансело, Жак Арсен Франсуа (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 31.03.2020