Анохін, Олександр Костянтинович

Анохін, Олександр Костянтинович.jpg

Ано́хін, Олекса́ндр Костянти́нович (14.08.1882, с. Дружківка, тепер місто Донецької області, Україна — 05.04.1920, м. Київ, Україна) — теоретик і практик гімнастики, важкої атлетики, популяризатор спорту.


Анохін, Олександр Костянтинович

Рік народження 05 .04 1920
Місце народження Дружківка
Рік смерті 05 .04 1920
Місце смерті Київ
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Напрями діяльності гімнастика, спорт, атлетика, медицина

Життєпис

Народився у сім’ї лікаря. 1901 закінчив Київську першу гімназію, 1910 — медичний факультет Київського університету Святого Володимира (тепер Київський національний університет імені Тараса Шевченка).

У студентські роки почав займатися важкою атлетикою. З 1906 викладав гімнастику та фізичні вправи в училищі Ф. Альдінгера, від 1908 — в Київському атлетичному й гімнастичному товаристві й тренував важкоатлетів у студентському гуртку університету. Першим у Російській імперії отримав офіційний диплом «Тренер з важкої атлетики» (1908). Упродовж 1909–1912 викладав на Вищих жіночих курсах приват-доцента А. Карницького, на Фребелівських жіночих курсах, у Київському першому комерційному училищі.

Був членом Київського атлетичного й гімнастичного товариства, яким керував ентузіаст розвитку спорту, лікар Є. Гарнич-Гарницький. У цьому товаристві 04.12.1908 отримав свідоцтво викладача гімнастики, атлетики, боротьби й боксу.

З 15.01.1910 тісно співпрацював зі спортивним товариством «Верітас» та його директором В. Крамаренком. Це товариство 1908 відкрило школу масажу та курси педагогічної гімнастики, на яких він працював викладачем, читав лекції. 01.09.1910 прийнятий на посаду викладача гімнастики Київського учительського інституту, в якому пропрацював 5 років. Від 1909 працював лікарем у 7-му Київському земському шпиталі.

24.09.1911 Анохіна обрано заступником голови Київської футбольної ліги.

1912 був призначений ординатором хірургічної факультативної клініки при Київському університеті Святого Володимира. У серпні 1912 спільно з однодумцями зареєстрував київський гурток «Спорт» та став його головою. Був дійсним членом комітету Всеросійської спілки важкої атлетики. 04.01.1913 на Всеросійському з’їзді представників атлетичних організацій обраний суддею з важкої атлетики.

1913 на Всеросійській промисловій виставці у Києві функціонувала секція спорту, яку він представляв. Став головою Київського олімпійського комітету, який вів підготовку до проведення Першої всеросійської олімпіади 1913 в м. Києві. Під його керівництвом для проведення олімпіади в м. Києві були побудовані: перший у Російській імперії стаціонарний стадіон «Спортивне поле», велотрек, тир та інші спортивні споруди.

У серпні 1913 при Київському навчальному окрузі було створено Київське товариство сприяння фізичному розвитку і спорту, до правління якого його було обрано. Спільно з найближчим соратником В. Крамаренком він керував курсами з підготовки викладачів гімнастики, виступав із лекціями. Від 1913 був редактором спортивного журналу «Краса і сила» («Красота и сила»).

На початку 1914 за його ініціативи в м. Києві була проведена першість із важкої атлетики та боротьби серед атлетів-аматорів. 1914 разом з В. Крамаренком розробив проект гімнастичного містечка Київського навчального округу.

Долучився до популярного в м. Києві молодіжного руху «Сокіл» та скаутів, став основоположником київського скаутингу. 1915 створив перший у Російській імперії скаутський загін дівчат-розвідниць.

Був членом масонського ордену «Гісбар».

З серпня 1919 як співробітник Особливого відділу Губернської надзвичайної комісії був залишений у м. Києві для підпільної секретної інформаційної роботи на той час, коли містом оволоділи денікінці. Працював під прізвищем Ковров. 28.02 (або 01.03) 1920 Анохіна заарештовано за доносом (звинувачували в розтраті грошей та зв’язках з денікінцями). Під час службового розслідування Анохіна утримували в приміщенні Надзвичайної комісії, де він помер, ймовірно від хвороби (грип або тиф). Існують непідтверджені документами версії про самогубство. Інших осіб, заарештованих за цією ж справою, було виправдано та звільнено. Місце поховання Анохіна невідоме.

Наукова діяльність

Ще в студентські роки підготував рукопис «Фізичне виховання людини» з двома таблицями рисунків (загалом 46), в якому проаналізував різні системи фізичного виховання та дав рекомендації з їх удосконалення. З 1904 публікував статті про спорт та гімнастику в журналі «Цикліст» («Циклист»), підписуючись псевдонімом Б. Росс, 1909–1912— у виданнях «Сила і здоров’я» («Сила и здоровье»), «Краса і сила» («Красота и сила»), «Геркулес», «Спорт», «Спортсмен», «Російський спорт» («Русский спорт») та ін.

У книзі «Нова система. Психофізіологічні рухи» (1909; 16 перевидань), статті «Природна система фізичних вправ. Російська система гімнастики» (1910) розробив комплекс вправ для зміцнення м’язів і здоров’я загалом, який спочатку назвав «Нова система», а потім — «Вольова гімнастика». Переваги цієї системи в тому, що нема навантаження на серце, дихання залишається рівним, покращується кровообіг. Анохін рекомендував виконувати розроблений ним комплекс вправ двічі на день (уранці та ввечері).

Автор повісті «Атлет» (журнал «Російський спорт», 1911, № 35–59).

Праці

  1. Естественная система физических упражнений. Русская система гимнастики // #Физическое воспитание и спорт. 1910. № 5. С. 3–32.
  2. Спорт и пресса // Русский спорт. 1912. № 53. С. 16–17.
  3. Стадион в Киеве // Русский спорт. 1916. № 48. С. 4.
  4. Волевая гимнастика: Психо-физиологические движения. 16-е изд. Харьков : Пролетарий, 1930. 46 с.

Література

  1. Віхров К. Футбол у школі. Київ : Комбі ЛТД, 2004. 260 с.
  2. Зубалій М. 95-річний ювілей Київської футбольної ліги // Фізичне виховання в школі. 2007. № 1. С. 21–23.
  3. Зубалій М. Д. О. К. Анохін — ініціатор проведення у Києві першої Російської олімпіади // Сучасні проблеми фізичного виховання, спорту та здоров’я людини. Вип. 1. 2010. С. 292–302.
  4. Зубалій М. Д. О. К. Анохін — розробник ранкової гімнастики // Педагогіка і психологія. 2010. № 4 (69). С. 51–55.
  5. Зубалій М. Д. О. К. Анохін — організатор Першої російської олімпіади в Києві // Фізичне виховання в сучасній школі. 2012. № 1. С. 43–46.
  6. Западнюк О. Олександр Анохін — скаутмайстер, спортсмен, лікар, громадський діяч // До 100-річчя українського скаутингу. Київ : ПП «Видавництво «"Стародавній світ"», 2013. С. 289–297
  7. Приходько Г. Олександр Анохін: сторінки біографії, педагогічна спадщина // Нова педагогічна думка. 2013. № 4. С. 180–183.
  8. Черпак Ю. В. Внесок лікаря-просвітника О. К. Анохіна (1882–1920) у розвиток вітчизняного фізичного виховання // Фізична культура і спорт у сучасному суспільстві: досвід, проблеми, рішення: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, 31жовт. 2014 р. / За ред. В. О. Огнев’юка. Київ : Київський університет імені Б. Грінченка, 2014. С. 69–79.
  9. Черпак Ю. В. Олександр Костянтинович Анохін: сторінками біографії // Дискурс здоров’я в освіті: філософія, педагогіка, антропологія, психологія: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, присвяченій 120 річниці з дня народження Миколи Олександровича Берштейна (16–17 вересня 2016 р.) : в 3 т. / За заг. ред. М. Б. Євтуха, В. М. Федорця. Вінниця : Планер, 2016. Т. 2. С. 74–78.


Автор ВУЕ

Ю. В.Черпак


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Черпак Ю. В. Анохін, Олександр Костянтинович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Анохін, Олександр Костянтинович (дата звернення: 3.04.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
25.03.2020

Покликання на статтю