Аннігоні, П'єтро

Pietro Annigoni 1966.png

Анніго́ні, П’є́тро (італ. Annigoni, Pietro; 07.06.1910, м. Мілан, Італія — 28.10.1988, м. Флоренція, Італія) — художник, представник реалізму, почесний член-кореспондент Національної академії дизайну (м. Нью-Йорк, з 1959).

Аннігоні, П'єтро

(Annigoni, Pietro)

Рік народження 07 .06 1910
Місце народження Мілан
Рік смерті 28 .10 1988
Місце смерті Флоренція
Alma mater Академія вишуканих мистецтв у Флоренції
Напрями діяльності образотворче мистецтво, живопис


Відзнаки

Ордени Кавалер Великого хреста ордена «За заслуги» (1975)


Життєпис

Аннігоні П’єтро. Портрет Єлизавети ІІ, 1955

Народився у сім’ї інженера. Навчався у гімназії Дж. Паріні, а згодом — у Колегії Кальке Таеджі в м. Мілані та відвідував Амброзіанську бібліотеку, вивчаючи там малюнки Леонардо да Вінчі.

1925 родина переїхала до м. Флоренції, де його батько мав установити міську телефонну мережу. Аннігоні закінчив у цьому місті класичну середню школу Колегії ордену піаристів, здобув ступінь бакалавра з літератури. 1927 вступив до Академії вишуканих мистецтв у м. Флоренції, де вивчав живопис на курсі Ф. Карена, скульптуру — у Дж. Граціозі, техніку гравюри — у С. Селестіні.

1930 разом із іншими художниками виставляв свої роботи у м. Флоренції. 1932 мав першу персональну виставку в галереї Белліні у Палаццо Ферроні. Цього ж року отримав премію Трентакосте. Виставка у м. Мілані 1936 була схвалена критикою та публікою.

Мандрував Європою, зокрема в Німеччині його надихали твори північних художників епохи Відродження.

1947 підписав «Маніфест сучасних художників-реалістів», до якого також долучилися художники Г. Шилтьян, брати А. і К. Буено, А. Серрі та інші. У маніфесті висловлене заперечення усього живопису від постімпресіонізму до сьогодення, як вираження епохи псевдопрогресу й віддзеркалення небезпечної загрози людству. Ними проголошувалося про продовження виконання місії «істинного живопису». Аннігоні залишався усе життя вірним принципам фігуративного мистецтва, ототожнене ним із принципами людської цілісності.

1949 Аннігоні взяв участь у виставці Королівської академії в м. Лондоні. Відтоді постійно брав участь у цих виставках. Його роботи виставлялися в м. Лондоні, а також у галереях Вільденштейна (1950, 1954), Агнью (1952 і 1956), Федерації британських митців (1961), Гросвенор (1966). Серед інших значних виставок — експозиції в Галереї красних мистецтв у м. Парижі (1953), у галереї Вільденштейна в м. Нью-Йорку (1957 і 1958), Бруклінському музеї в м. Нью-Йорку (1961), Каліфорнійському Палаці Почесного Легіону в м. Сан-Франциско (1969).

В Італії проходили виставки в містах Римі, Мілані, Турині, Вероні, Бергамо та інших.

Період 1966–1988 був одним із значущих у творчості митця. Його роботи виставлялися в Уффіці галереї та Галереї сучасного мистецтва Палацу Пітті у м. Флоренції, Музеї сучасного мистецтва в м. Нью-Йорку, Королівській колекції Віндзорського замку і Лондонській національній портретній галереї, Музеї Ватикану.

Протягом життя художник багато мандрував (Індія, Іран, Мексика, Південна Африка тощо), прагнучи нових відчуттів. У подорожах робив замальовки та вів «Щоденник».

Створив власну школу живопису у стилі Відродження, яку безкоштовно й вільно відвідували художники, яких він навчав.

Творчість

Уся творчість Аннігоні пов’язана з традиціями Відродження й протистоїть, як вважав художник, руйнівній силі модернізму.

1956 він створив одну з найвідоміших робіт — романтичний портрет молодої королеви Єлизавети ІІ. Другий портрет королеви Аннігоні написав 1969 на замовлення Національної портретної галереї. Написав також портрети принцеси Маргарет, Папи Римського Іоанна XXIII, президентів США Дж. Ф. Кеннеді та Л. Б. Джонсона, шаха й імператриці Ірану, дизайнера взуття С. Феррагамо, флорентійського письменника Л. Уголіні, балетного танцівника Р. Нурієва та ін.

Фрески Ангіноні можна побачити в монастирі Святого Марка у м. Флоренції, в Церкві Святого Михайла Архангела в м. Понте Буджанезе, в Абатстві в м. Монтекассино, у Базиліці Святого Антонія в м. Падуї тощо.

Роботи Аннігоні зберігаються в Музеї Аннігоні (відкритий 2008) у м. Флоренції, а також у Метрополітен-музеї (м. Нью-Йорк), Королівській колекції Віндзорського замку, Національній портретній галереї м. Лондона (обидві — Велика Британія) та ін.

Визнання

Кавалер Великого хреста ордена «За заслуги» Італійської Республіки (1975).

2010 Пошта Італії видала марку, присвячену століттю від дня народження Аннігоні.

Твори

Diario. Milano : Abscondita, 2009. 143 р.

Література

  1. Chilvers I. The Oxford Dictionary of Art and Artist. New York : Oxford University Press, 2009. 720 p.
  2. Barletti E. Annigoni e il poliziotto. Breve compendio di un’amicizia e di una collezione nel 30 anniversario della scomparsa di Pietro Annigoni. [W. p] : AGC, 2018. 88 p.

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Аннігоні, П'єтро // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аннігоні, П'єтро (дата звернення: 3.04.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
10.03.2020

Покликання на статтю