Анненський, Інокентій Федорович

Innokenty Annensky.jpg

А́нненський, Іноке́нтій Фе́дорович (рос. А́нненский, Инноке́нтий Фё́дорович; псевдоніми, криптоніми — А-ий, И., Ан-ий, А-ский, Ник-то, Т-о, Ник., Ник. Т-о, і Никто; 20.08.1855, м. Омськ, тепер Російська Федерація — 30.11.1909, м. Санкт-Петербург, тепер Російська Федерація) — письменник, перекладач, літературний критик. Писав російською мовою.

Анненський, Інокентій Федорович

Псевдонім А-ий, И., Ан-ий, А-ский, Ник-то, Т-о, Ник., Ник. Т-о, Никто
Рік народження 20 .08 1855
Місце народження Омськ
Рік смерті 30 .11 1909
Місце смерті Санкт-Петербург
Alma mater Санкт-Петербурзький державний університет, Санкт-Петербург
Місце діяльності Санкт-Петербурзький державний університет, Санкт-Петербург
Напрями діяльності літературна творчість, поезія, критика

Життєпис

Походив із родини державного чиновника, тому часто переїздив разом із сім’єю.

Закінчив 1879 історико-філологічний факультет Петербурзького університету (тепер — Санкт-Петербурзький державний університет). Працював учителем, викладачем давньогрецької літератури на Вищих жіночих курсах (1879−1891). Був директором Галагана Павла колегії (1891−1893), а також директором гімназій у м. Санкт-Петербурзі (1893−1896) та Царському Селі (1896 −1906).

Від 1898 — член Ученого комітету Міністерства народної просвіти. Звільнений з посади через толерантне ставлення до участі окремих учнів у революційних подіях 1905−1906.

1906−1909 працював на посаді окружного інспектора в м. Санкт-Петербурзі. Помер від інфаркту на сходах під’їзду Царськосельського (нині Вітебського) вокзалу в м. Санкт-Петербурзі. Похований 04.12.1909 на Казанському цвинтарі в Царському Селі (тепер м. Пушкін Ленінградської обл, РФ).

Творчість

Під час педагогічної діяльності періодично пробував себе у науковій сфері. У 1870−1880-х займався перекладами, але не друкував їх. Будь-якими спробами віршування ділився тільки з близькими. Єдина прижиттєва поетична збірка — «Тихі пісні» («Тихие песни», 1904). У 1907 Анненський знищив більшість власних ранніх творів.

Почав друкуватися з початку 1880-х: наукові рецензії, критичні статті. На початку 1890-х активно перекладав. Анненському належить переклад усіх трагедій Евріпіда і окремих творів Горація. Перекладав також з німецької (Й. Гете, Г. Гейне), англійської (Г. Лонгфелло), французької (П. Верлен, А. Рембо) та ін. мов.

За сюжетами творів Евріпіда написав трагедії у віршах «Меланіппа-філософ» («Меланиппа-философ», 1901), «Цар Іксіон» («Царь Иксион», 1902), «Лаодамія» («Лаодамия», 1906), «Фаміра-Кіфаред» («Фамира-Кифаред», 1913).

Літературно-критичні розвідки та дослідження з історії російської літератури уміщено в праці «Книга відлунь» («Книга отражений», т. 1−2, 1906−1909). За розвідку «Південноруська мова» («Южнорусский язык», 1879), написану під керівництвом академіка І. Срезневського, удостоєний університетської золотої медалі.

Основний доробок зібрано в книжках «Кипарисова скринька» («Кипарисовый ларец», 1910) і «Посмертні вірші» («Посмертные стихи», 1923).

Поезія Анненського виражає розлад між духовними прагненнями людини і дійсністю. Тепер його вірші тлумачать як ранньомодерністську, символістську поезію, позначену імпресіоністичною манерою письма та песимістичними настроями. Сам поет позиціонував їх як містичну поезію. Головними мотивами творів Анненського є меланхолія, самотність, сум. Вірші Анненського зараховують до творчості російських символістів старшого покоління, що сформувалися під впливом поезії французьких (Ш. Бодлер, А. Рембо, П. Верлен, С. Малларме) і російських (Ф. Тютчев, А. Фет) поетів.

Анненський і Україна

У рецензії на дослідження Е. Барсова «„Слово о полку Ігоревім“ як художня пам’ятка Київської дружинної Русі» (1887) схвально відгукнувся про поетичний переклад «Слова» М. Максимовичем, дав високу оцінку праці про «Слово» О. Потебні, позитивно оцінив розвідку О. Огоновського про «Слово».

У статті «Про сучасний ліризм» (журн. «Аполлон», 1909, кн. 1–3) із захопленням писав про поему Т. Шевченка «Марія».

Українська тематика відбилася в його поезії «Київські печери» («Киевские пещеры») зі збірки «Кипарисова скринька та ін.

Окремі твори Анненського українською мовою переклали М. Рильський, Д. Павличко, Г. Кочур, Б. Якубський, М. Орест та ін.

Додатково

З 5 років страждав від важкої сердечної недуги.

У гімназії в Царському Селі, де 1895–1906 був директором Анненський, навчався М. Гумільов.

Цитата

У блиманні світил, серед світів
На ймення Зірку кличу лиш одну я
І не тому, щоб я Її любив,
Але тому що з іншими нудьгую.
Зневірений, у сумніві, без сна,
Прошу поради в Неї однієї,
І не тому, що осяйна Вона,
Але тому, що сяйво зайве з Нею.

 (Анненський І. У блиманні…: Вірш / Пер. з рос. Г. Кочур // Всесвіт. 2000. № 3–4. С. 148).


Среди миров
Среди миров, в мерцании светил
Одной Звезды я повторяю имя...
Не потому, чтоб я Ее любил,
А потому, что я томлюсь с другими.
И если мне сомненье тяжело,
Я у Нее одной ищу ответа,
Не потому, что от Нее светло,
А потому, что с Ней не надо света.

 (Анненский И. Ф. Стихотворения и трагедии. Ленинград : Советский писатель, 1990. 153 с.)


Твори

  • Письма : в 2 т. Санкт-Петербург : Н. И. Новикова, 2007.
  • Лирика. Москва : Эксмо, 2008. 350 с.
  • Тихие песни. Стихотворения, баллады, поэмы. Москва : НексМедиа ; ИД Комсомольская правда, 2012. 238 с.
  • Эврипид — поэт и мыслитель; Дионис в легенде и культе. В приложении трагедия Эврипида «Вакханки» с параллельным греческим текстом. Москва : Книжный Дом «Либроком», 2012. 272 с.
  • Среди миров. Москва : Эксмо, 2014. 352 с.
  • Стихотворение. Москва : De Agostini, 2017. 277 с.
  • У к р. п е р е к. — [Перекл.] // Орест М. Держава слова: Вірші та переклади. Київ : Основи, 1995. 526 с.
  • У блиманні // Всесвіт. 2000. № 3–4. С. 148.

Література

  1. Федоров А. И. Анненский. Личность и творчество. Ленинград : Художественная литература, 1984. 224 с.
  2. Аникин А. Е. Анненский и Шевченко. Новосибирск : [б.и.], 1997. 93 с.
  3. Кеба А. В., Кеба Т. В. Лирика Иннокентия Анненского: художественная структура и семантика. Каменец-Подольский : Аксиома, 2009. 176 с.
  4. Аникин А. Е. Иннокентий Анненский и его отражения: Материалы. Статьи. Москва : Языки славянской культуры, 2011. 472 с.
  5. Иннокентий Анненский глазами современников / Сост. Л. Г. Кихней, Г. Н. Шелогуровой, М. А. Выграненко. Санкт-Петербург : Росток, 2011. 640 с.
  6. Экштут С. Красные когти Судьбы: Иннокентий Анненский в коридоре эпохи. Москва : Кучково поле, 2017. 448 с.

Автор ВУЕ

І. Д. Бажинов


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Бажинов І. Д. Анненський, Інокентій Федорович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Анненський, Інокентій Федорович (дата звернення: 3.04.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
10.03.2020

Покликання на статтю