Анненков, Павло Васильович

Файл:Annenkov.jpg

А́нненков, Павло́ Васи́льович (рос. Анненков, Павел Васильевич; 19.06.1813, за ін. даними 18.06.1812, м. Москва, тепер РФ — 8.03.1887, м. Дрезден, тепер Німеччина) — літературний критик, мемуарист.

Анненков, Павло Васильович
Народження	19.06.1813
Місце народження	Москва
Смерть	08.03.1887
Місце смерті	Дрезден
Alma mater	Санкт-Петербурзький державний університет
Напрями діяльності	літературна творчість, проза

Життєпис

Народився в сім’ї поміщика. Навчався в Санкт-Петербурзькому гірничому інституті до 1832, потім покинув інститут і слухав лекції з філології в Петербурзькому університеті (тепер — Санкт-Петербурзький державний університет). Товаришував із В. Бєлінським, М. Гоголем, І. Тургенєвим. Співпрацював із журналами «Вітчизняні записки» («Отечественные записки») та «Сучасник» («Современник»). Був особисто знайомий і листувався з К. Марксом. Багато подорожував Європою (1840–1848).

Діяльність

Великий обсяг творчого доробку Анненкова становить дослідження творчості О. Пушкіна. Підготував до друку перше наукове видання творів О. Пушкіна в 7 томах (1855–1857), після чого його робота була високо оцінена літераторами, а самого Анненкова було названо грамотним літературознавцем та текстологом.

У 1870–1880-ті діяльність була спрямована в русло літературної критики. У цей час також працював як мемуарист.

Залишив спогади про М. Гоголя, В. Бєлінського, О. Герцена, І. Тургенєва та ін. Цю мемуарну спадщину зосереджено в книзі «Чудове десятиліття (1838–1848)» («Замечательное десятилетие (1838–1848)»; 1880), де також подано окремі факти з творчої біографії Т. Шевченка, М. Вовчка, Є. Гребінки.

Анненков вперше опублікував листи І. Тургенєва: «Шість років листування з І. С. Тургенєвим (1856–1862)» («Шесть лет переписки с И. С. Тургеневым (1856–1862)»; 1885).

Як діяч Товариства для допомоги нужденним літераторам і вченим клопотався про звільнення Шевченкових родичів із кріпацтва: 19 березня 1860 разом із І. Тургенєвим, М. Чернишевським та ін. підписав листа до В. Фліорковського з проханням відпустити на волю або погодитися на викуп братів Микити і Йосипа та сестри Ярини.

Обстоював позицію «чистого мистецтва», наполягав на необхідності морального впливу літератури на суспільство.

Уперше вжив термін «реалізм» (у значенні відображення побутової правди).

Додатково

Розбіжності в датах народження можна пояснити тим, що церква, у якій було хрещено Анненкова, згоріла, а метрична книга не збереглася.

У період 1841 Анненков деякий час жив у м. Римі, де мешкав М. Гоголь. У своїх мемуарах «Гоголь в Римі влітку 1841» («Гоголь в Риме летом 1841 года»; 1857) Анненков згадував про те, як переписував 1-й том роману «Мертві душі» під диктування автора.

Твори

Парижские письма. Москва : Наука, 1983. 608 с.
Жизнь и труды Пушкина: лучшая биография поэта. Москва : Эксмо, 2014. 493 с.
Замечательное десятилетие, 1838–1848. Москва : DeAgostini, 2014. 629 с.
Литературные воспоминания. Москва : Терра ; Книжный клуб «Книговек», 2014. 776 с.

Література

Муравьёва О. «Первый пушкинист» России // Российская провинция. 1995. № 1. С. 93–94.
Миронова Н. В. Павел Васильевич Анненков и Валериан Никанорович Назарьев // Вестник Ленинского мемориала. 2012. Вып. 12. С. 31–35.
Шнейдер К. И. «Лишний человек» П. В. Анненков // Вестник Пермского университета. Серия: История. 2014. № 1 (24). С. 118–123.

Автор ВУЕ

М. Л. Ковсан

Покликання на цю статтю: Ковсан М. Л. Анненков, Павло Васильович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Анненков, Павло Васильович (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 10.03.2020