Аннанов, Баба

Аннанов, Баба.jpg

Анна́нов, Баба́ (туркм. Annanow, Baba; справжнє ім’я — Гурбангули Аннанияз-огли; 20.11.1934, с. Карадамак, тепер у складі м. Ашгабада, Туркменістан — 21.12.1991, м. Ашгабад, Туркменістан) — актор, режисер, сценарист, письменник, народний артист Туркменської РСР (з 1975), народний артист СРСР (з 1985).

Аннанов, Баба

(Annanow, Baba)

Справжнє ім’я Гурбангулы Аннанияз-оглы
Рік народження 20 .11 1934
Місце народження Карадамак
Рік смерті 21 .12 1991
Місце смерті Ашгабад
Alma mater Державний інститут мистецтв Узбекистану імені Манонна Уйгура, Ташкент
Напрями діяльності кіномистецтво, акторське мистецтво, літературна творчість

Життєпис

Рано осиротів: батько загинув під час Другої світової війни, мати — під час Ашгабадського землетрусу 1948.

Закінчив 1959 Ташкентський державний театрально-художній інститут імені О. М. Островського (тепер Державний інститут мистецтв Узбекистану імені Манонна Уйгура). Повернувся в Туркменістан, де розпочав роботу в Чарджоуському драмтеатрі. Працював помічником режисера, з 1961 режисером на Туркменському телебаченні.

Творчість

Дебютна акторська робота в кіно: «Перший екзамен» («Туркменфільм», 1958). Здобув широку популярність завдяки ролі Артика Бабали в фільмі «Вирішальний крок» («Туркменфільм», 1965), який у рік виходу подивилися понад 50 млн. глядачів. Знімався не лише в Туркменістані, а й в Узбекистані, Таджикистані, Росії, а також в Україні — стрічка «Це було в Межигір’ї» (кіностудія ім. О. Довженка, 1975).

Грав у фільмах різних жанрів: драмах, комедіях, трагедіях, детективах, пригодницьких, дитячих стрічках. Виконував і епізодичні ролі.

Загалом зіграв понад 50 ролей, серед них: Шерсинг («Остання дорога», 1963), Артик Бабали («Вирішальний крок», 1965; Державна премія Туркменської РСР, 1966), Черкез («Дорога палаючого фургона», 1967), Санат («Несподіване поряд», 1971), Атабаєв («Колір золота», 1975), Уртабеков («Людина змінює шкіру», 1978), Назар («Дерево Джамал», 1980), Рузієв («Якщо кохаєш…»), Мумієв («Захоплення», обидва — 1982), Довлетмамед Азаді («Фрагі — розлучений зі щастям», 1984), Бабахан («Зохре і Тахір», 1991) та інші.

Як режисер і сценарист зняв документальні стрічки «Сейді» (1977), «Дерево мелодій» (1978), обидва — кіностудія «Туркменфільм», художні фільми «Голуби живуть у кяризах» (1979), «Зохре і Тахір» (1991) та ін.

Автор низки повістей, оповідань і віршів, що публікувалися у періодичній пресі. Більшість із прозових творів увійшли до збірника «Кяризники». За повістю «Білий кінь» («Ак так») було поставлено спектакль.

Твори

Кяризники. Ашхабад : Туркменистан, 1988. 220 с.

Література

  1. Кино: Энциклопедический словарь / Гл. ред. С. И. Юткевич. Москва : Советская энциклопедия, 1986. 637 с.
  2. Бородулин В. И. Всемирный биографический энциклопедический словарь / Редкол.: В. И. Бородулин, Н. М. Кузнецов, Н. М. Ланда и др. Москва : ДиректМедиа Паблишинг, 2008. 23362 с.

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Аннанов, Баба // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аннанов, Баба (дата звернення: 3.04.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
06.03.2020

Покликання на статтю