Анкілоз

Posttraumatische Ankylosen Kleinfinger.jpg

Анкіло́з (від грец. αγϰύλος — кривий, зігнутий) — втрата рухливості (знерухомлення) суглоба унаслідок патологічних змін суглобових тканин.

Етіологія та патогенез

Анкілоз виникає у результаті спайки суглобових поверхонь кістковою, хрящовою або фіброзною тканиною. Розрізняють анкілоз кістковий (справжній), хрящовий (здебільшого вроджений) і фіброзний (рубцевий). Залежно від розташування зрощень розрізняють анкілоз центральний і периферичний, частковий і повний.

Причинами виникнення анкілозу є деструктивні зміни, запальний процес, дегенеративно-атрофічні процеси через тривале знерухомлення суглоба, травми, особливо ті, що супроводжуються виникненням гемартрозу (накопичення крові у порожнині суглоба) або ускладнені інфекцією. Гемартрози з подальшим розвитком зрощення суглоба — типове ускладнення при гемофілії (порушення зсідання крові, коли найменша травма призводить до кровотечі, яку важко зупинити). Спайка кісток, які утворюють суглоб, відбувається переважно внаслідок руйнування хрящового покриву епіфізу кісток, утворення патологічних продуктів у порожнині суглоба, метапластичної перебудови та їхнього окостеніння. Руйнування суглоба (наприклад, при вогнепальному пораненні, унаслідок якого розвивається артрит) найчастіше призводить до виникнення правдивого анкілозу.

Клініка: симптоми, перебіг

Анкілоз розвивається при таких захворюваннях, як артрит і бурсит, особливо гнійних та хронічних з тривалим перебігом, при артрозі, що становить деформацію суглоба на тлі руйнування хрящової тканини (при вікових змінах, надмірних фізичних навантаженнях). Пусковим фактором у розвитку анкілозу може бути знерухомлення суглоба під час лікування переломів кісток кінцівок, коли гіпс накладають на тривалий час або пацієнт перебуває на скелетній витяжці. Помилки при лікуванні переломів, особливо внутрішньосуглобових (недостатнє використання функціональних методів), також є причиною розвитку анкілозу.

Наявність анкілозу не лише зменшує об’єм рухів, виключаючи один із суглобів і порушуючи статику, динаміку тіла, але й нерідко супроводжується болями, особливо за фіброзної форми. Справжній анкілоз формується на тлі хронічного запалення і руйнування суглоба (при артрозі), при важких інфекційних артритах (з накопиченням гною) — хрящ руйнується, на його місці утворюється кісткова тканина, що заповнює проміжок між суглобовими поверхнями, перешкоджаючи їхньому зміщенню одна щодо іншої. Гостре запалення, інфекція, кров у порожнині суглоба призводять до розростання фіброзної тканини навколо і всередині суглоба, що порушує нормальне його функціонування. Цей стан називають хибним анкілозом.

Прогресування анкілозу супроводжується появою таких симптомів: нерухомість суглоба, поява больового відчуття під час рухів, зростання або наростання кісткової тканини в ділянці суглоба.

Анкілоз може розвинутися у будь-якому суглобі. Найчастіше потерпають колінний та скронево-нижньощелепний суглоби, суглоби хребта, дрібні суглоби зап’ястків, пальців. Основна скарга при фіброзному анкілозі — біль у суглобі. При цьому залишкові гойдальні рухи збережені. Для кісткового анкілозу характерна відсутність больового відчуття і будь-яких рухів суглоба.

У разі анкілозу суглоба у функціонально вигідному положенні пацієнт може користуватися кінцівкою. Разом з тим при анкілозі колінного суглоба в положенні згинання або ліктьового суглоба — в положенні повного розгинання опорна функція нижньої кінцівки унеможливлюється, а верхньої кінцівки — є малопридатною навіть для самообслуговування.

Діагностика

Діагноз на анкілоз встановлює лікар-ревматолог та ортопед. Діагностичні заходи ускладнюються певними труднощами, коли рухомість суглоба майже відсутня, однак є пасивні гойдальні рухи у межах до 5°. В окремих таких випадках важко диференціювати рубцевий анкілоз від контрактури. Диференційна діагностика між правдивим (кістковим) анкілозом і фіброзним анкілозом може бути проведена за допомогою рентгенографії. Іноді вдається з’ясувати й етіологію старого (задавненого) запального захворювання суглоба, що призвело до розвитку анкілозу. Уточнення діагнозу ґрунтується на врахуванні ознак стану як самого суглоба, так і кісток усієї ушкодженої кінцівки.

Рентгенологічно розпізнати фіброзний анкілоз можна за звуженням суглобової щілини та зміною конфігурації (сплощення) суглобових поверхонь кісток, що може проявлятися по різному: від мінімальних ступенів до різких проявів. Проте, навіть у разі виразних проявів фіброзний анкілоз здебільшого клінічно складно відрізнити від правдивого (кісткового).

Рентгенологічні ознаки кісткового анкілозу: відсутність суглобової щілини, перехід структури однієї кістки у структуру іншої (зокрема, перехід контуру однієї кістки в контур іншої) та відсутність видимих контурів суглобових поверхонь кісток. В окремих випадках кістковий анкілоз може бути неповним (частковим), тобто розвиватися не впродовж усієї площини суглобових поверхонь.

Окрім рентгенологічного обстеження, діагностичні заходи проводять також за допомогою ультразвукового дослідження, томографії магнітно-резонансної та комп’ютерної томографії.

Лікування та прогноз

Лікування анкілозу передбачає консервативні та хірургічні методи. Консервативне лікування полягає у здійсненні таких процедур:

  • відновна гімнастика, скерована на підвищення м’язового тонусу ділянки ушкодження та поліпшення трофіки прилеглих ділянок (зокрема застосування механотерапії — виконання вправ за допомогою спеціалізованих тренажерів);
  • способи мануальної терапії (спеціальний масаж);
  • фізіотерапія (УВЧ, лазер, електрофорез з медикаментними речовинами (йодид калію, бішофіт, лікувальні грязі), що сприяють зменшенню набряку, пригніченню інфекційних процесів, розсмоктуванню фіброзної тканини;
  • призначення нестероїдних протизапальних препаратів, пристосування інших медикаментних засобів (гормони та хондропротектори, які вводять усередину суглоба, анальгетики, седативні).

У разі неефективності консервативного лікування застосовують хірургічні методи, які включають:

  • артропластику (роз’єднання сполучних закінчень, які зрослися, і створення нових «покривів»;
  • остеотомію (випрямляння нефункціонуючої кінцівки);
  • ендопротезування (заміна штучним протезом) або пересаджування тканин від донора (алопластика).

При лікуванні кісткових анкілозів великих суглобів, розміщених у хибному розташуванні, можна здійснювати як коригуючі операції, спрямовані на створення правильної осі кінцівки, так і мобілізуючі операції, завдання яких полягає у відновлені рухів анкілозованого суглоба. Методом остеотомії кінцівці надають вигідного функціонального положення. Резекція суглоба, артропластика є складнішими втручаннями, які зокрема дають змогу отримати добрі результати лише за умов послідовного комплексного ортопедичного лікування. Можливості реконструктивного лікування розширилися за рахунок методів внутрішньосуглобового алопластичного протезування, гомопластики консервованим суглобом, «напівсуглобом».

Профілактика

До заходів профілактики виникнення анкілозу належать: раціональне лікування травм; застосування способів іммобілізації, що не порушують тонус м’язів, не утруднюють кровоток і передбачають ранні активні рухи; медикаментозна терапія, фізіотерапевтичні процедури й лікувальна гімнастика, спрямовані на розроблення хворого суглоба та підвищення тонусу м’язів.

Література

  1. Носков С. М. Болезни суставов. Ростов-на-Дону : Феникс, 2006. 602 с.
  2. Передерій В. Г., Ткач С. М. Основи внутрішньої медицини : в 3 т. Вінниця : Нова Книга, 2009. Т. 2. 784 с.
  3. Травматологія і ортопедія / За ред.: Г. Г. Голки, О. А. Бур`янова, В. Г. Климовицького. Вінниця : Нова Книга, 2014. 416 с.
  4. Mohadeb J., Somar M., He H. Effectiveness of Decoronation Technique in the Treatment of Ankylosis: A Systematic Review // Dental Traumatology. 2016. № 32 (4). P. 255–263.

Автор ВУЕ

О. І. Годована


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Годована О. І. Анкілоз // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Анкілоз (дата звернення: 29.03.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
05.03.2020

Покликання на статтю