Анклав

Лесото (Google Maps)

Анкла́в (фр. enclave, від пізньолат. inclavare — замикати на ключ, з лат. clavis — ключ) — територія або частина однієї держави, оточена з усіх боків територією іншої держави, або частина території однієї держави, яка не має спільних меж зі своєю материнською частиною й оточена територією іншої держави; певна невелика територія в поліетнічній країні, заселена переважно представниками одного етносу.

Частини держави, повністю оточені іншою країною, називають «повними анклавами». Наприклад, Сан-Марино (оточене територією Італії), Лесото (оточене територією ПАР). Поняття території містить як сухопутну територію, так і територіальні води. Анклави, розташовані у територіальних водах, називаються морськими (якщо оточені територіальним морем) або озерними (якщо оточені озером). Анклав, що має морський берег, називають напіванклавом (наприклад, Російська Федерація має такий напіванклав — Калінінградську область, яка межує з Литвою і Польщею та має вихід до Балтійського моря).

Термін «анклав» виник у 18 ст. у колах європейської дипломатії та вперше документально засвідчений у Мадридському договорі 1526.

Вирішальним критерієм для віднесення певних територій до анклаву є суверенітет над ними. З погляду держави, якій належить територія анклаву, він називається ексклавом, а поняття «анклав» використовують інші держави.

Загалом у світі на 2020 є понад 280 окремих територій, які в науковій літературі розглядають як анклави.

Література

Roy van Zuydewijn H. J. de. Enclave: 74 kwatrijnen. Amsterdam : Arbeiderspers, 1986. 83 p.
Belén Rath M. Tierra enclave. Buenos Aires : El Francotirador, 1992. 86 p.
Винокуров Е. Ю. Теория анклавов. Калининград : Tерра Балтика, 2007. 342 с.
Анклавістика / За ред. В. І. Теркулов. Горлівка : Горлівський інститут іноземних мов, 2010. 104 с.