Андроцей

Андроцей у квітці звіробою (Hypericum)

Андроце́й [від грец. ἀνήρ (ἀνδρός) — чоловік і грец. οἰϰία — житло, оселя] — сукупність чоловічих генеративних органів однієї квітки. Кількість тичинок андроцею варіює від однієї (наприклад, канна) до кількох десятків (шипшина, вишня, груша, жовтець тощо) і є сталою діагностичною ознакою для визначення рослин на рівні родів. Тичинки можуть бути вільними або зрослими. Якщо всі тичинки в квітці зрослі, тоді андроцей називають однобратнім. Якщо одна з тичинок залишається вільною, а інші зростаються — двобратнім (наприклад, у рослин з родини бобових). Тичинки можуть зростатися тичинковими нитками (наприклад, рожа) чи пиляками (соняшник) у тичинкову трубку. Також тичинки зростаються зі стовпчиком маточки (зозулинцеві чи пелюстками (цикорій). Крім ступеня зростання андроцей класифікують за характером розміщення тичинок, довжиною тичинкових ниток.

Література

Зиман С. М., Мосякін С. Л., Гродзинський Д. М. та ін. Ілюстрований довідник з морфології квіткових рослин. Київ : Фітосоціоцентр, 2012. 176 с.
Красільнікова Л. О., Авксентьєва О. О., Садовниченко Ю. О. Анатомія рослин. Рослинна клітина, тканини, вегетативні органи. Харків : Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна, 2013. 259 с.