Андрогінність

Андрогінність. Поєднання жіночих й чоловічих рис на картині «Іван Хреститель» (1513–1516) худ. Леонардо да Вінчі. Музей Лувру в м. Париж, Франція

Андрогі́нність (грец. ἀνδρόγυνος — чоловік-жінка, від грец. ἀνήρ (ἀνδρός) — чоловік і грец. γυνή — жінка) — поєднання в одній людині рис, які традиційно вважають жіночими й чоловічими.

Історична довідка

Термін «андрогінність» запозичено з давньогрецької міфології (див. Андрогін). Поняття «андрогінність» запропонувала психолог С. Бем (1944–2014; США), автор психологічної методики вимірювання маскулінності й фемінності «Статево-рольовий опис» («Тhe Bem Sex-Role Inventory»). Застосування методики дозволяє виділити чотири типи людей незалежно від їхньої фізіологічної статі: маскулінні (з вираженими чоловічими якостями); фемінні (з вираженими жіночими якостями); андрогінні; невизначені (без яскраво виражених якостей маскулінності й фемінності).

Характеристика

В андрогінній моделі статево-рольового розвитку показники маскулінності та фемінності розглядають як відносно незалежні один від одного, що уможливлює їхнє поєднання в одній людині, хоча в попередніх моделях особистості розвинену маскулінність пов’язували з недорозвиненою фемінністю (і навпаки). Андрогінність може розглядатися і як психологічна ознака особистості, і як характеристика зовнішності людини, що має як чоловічі, так і жіночі риси. Ці два аспекти не обов’язково збігаються. Розвинена психологічна андрогінність у людини, незалежно від її статі, передбачає багатий арсенал і гнучкість її рольової поведінки, високі соціально-адаптивні здібності та інші важливі якості. Наприклад, обдаровані люди часто мають високі показники андрогінності. Чоловічі та жіночі риси формуються не лише відповідно до вроджених задатків, а й в умовах впливу сімейного виховання та соціального оточення. Поняття «андрогінність» не слід ототожнювати з гермафродитизмом, що відповідає наявності в одному організмі чоловічих і жіночих статевих органів та інших морфологічних ознак статі. Андрогінність не пов’язана також і з порушеннями статевого розвитку або нетрадиційною статево-рольовою орієнтацією (наприклад, з гомосексуальністю, трансвестизмом, транссексуалізмом).

Література

  1. Bem S., Martyna W., Watson C. Sex Typing and Androgyny // Journal of Personality and Social Psychology. 1975. № 31. P. 634–643.
  2. Kaplan A., Sedney M. A. Psychology and Sex Roles: An Androgynous Perspective. Boston : Little, Brown and Company, 1980. 402 p.
  3. Копилова Н. О. Міфологема андрогінності: від архаїчної традиції до постгендерної ідентичності // Наукові записки Національного університету «Острозька академія». 2014. Серія: Культурологія. Вип. 14. Ч. 1. С. 34–46.
  4. Копилова Н. О. Образ андрогіна як культурна метафора досконалої людини: від романтичного ідеалу до сучасності // Культура України. 2014. Вип. 46. С. 144–151.
  5. Тарасюк Л. С. Андрогінна цілісність як феномен соціального буття людини. Київ : АМУ, 2017. 336 с.

Автор ВУЕ

П. П. Горностай


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Горностай П. П. Андрогінність // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Андрогінність (дата звернення: 28.11.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
29.06.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ