Ангідриди кислот
Ангідри́ди кисло́т (від ан… — заперечний префікс і грец. ὕδωρ — вода) — оксигеновмісні (див. Кисень) сполуки, які можна добути відщепленням води (дегідратацією) від відповідних кислот. Продуктами реакції ангідридів із водою є кислоти. Однак силікатний ангідрид SiO2 з водою не реагує, хоча його можна добути дегідратацією силікатної кислоти Н2SiO3.
Утворення ангідридів властиве як органічним, так і неорганічним кислотам.
Назви ангідридів походять від назв відповідних кислот, наприклад, фосфорний ангідрид Р4О10, сірчаний ангідрид SO3, оцтовий ангідрид (CH3CO)2O. Неорганічними ангідридами є кислотні оксиди. Наприклад, SO2, CO2, P4O10, SO3, Mn2O7 є ангідридами сульфітної, карбонатної, ортофосфатної, сульфатної, манганатної кислот відповідно. Органічні ангідриди можна розглядати як похідні органічних кислот (діацилоксиди), що містять дві ацильні групи, приєднані до атома O: Acyl–O–Acyl. Вони утворюються внаслідок відщеплення молекули води від 2 карбоксильних груп, які належать одній або різним молекулам. Серед органічних розрізняють симетричні та змішані ангідриди, що мають, відповідно, однакові або різні ацильні групи: оцтовий ангідрид (CH3CO)2O, ацетатнобензенсульфоновий ангідрид (CH3CO)–O–S(O)2Ph, тіобензоатний ангідрид (PhCS)2O.
Ангідриди реагують із лугами з утворенням солей. Продуктами їхніх реакцій із Н-нуклеофілами є відповідні кислоти або їх похідні: у реакціях із водою утворюються кислоти, зі спиртами — естери, з гідроген галогенідами — галогеноангідриди, з амінами — аміди.
Ангідриди кислот використовують у хімічній промисловості як осушники в органічних синтезах (наприклад, фосфорний ангідрид).
Література
- Опейда Й., Швайка О. Глосарій термінів з хімії. Донецьк : Вебер, 2008. 758 с.
- Franceschetti D. Principles of Chemistry. Ipswich : Salem Press, 2017. 400 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Музичка Л. В. Ангідриди кислот // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ангідриди кислот (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 28.01.2020
