Аналіз структурний у методології науки

Ана́ліз структу́рний (від лат. structиra — будова, розташування) — загальнонауковий метод дослідження, визначення сталих характеристик ієрархічно упорядкованої системи через виділення в ній підсистем та елементів різного рівня та визначення відносин і зв’язків між ними. Застосовується до систем різної природи: технічних, соціальних, організаційних, знаково-символічних тощо.

Основними принципами є: холізм; примат синхронії над діахронією (див. Діахронія і синхронія); виділення константних відносин і взаємозв’язків між елементами серед випадкових і несталих; моделювання можливих наслідків деформації структури. Вивчення комплексу відносин і взаємозв’язків між елементами структури передбачає абстрагування як від розвитку об’єкта (системи), так і від специфіки субстратних властивостей її складових елементів (на користь їх реляційних властивостей).

У технічних і природничих науках під структурним аналізом розуміють визначення впливу навантажень на фізичні (біологічні, геологічні та ін.) структури та їх компоненти.

Широко використовується в прикладній механіці, матеріалознавстві, прикладній математиці, архітектурі. У хімії, квантовій фізиці — метод визначення будови речовини, її атомного чи молекулярного складу, розташування атомів, розподілу електронної щільності.

У лінгвістиці заснований на оцінці статистичного розподілу в тексті різних видів і груп знаків та їх кореляції зі змістом та смислом тексту; виділенні сталих мовних структур.

У філософії метод був перенесений з мови на складніші феномени культури (у т.ч. мистецтво, релігію, науку), а також на дослідження структур мислення, психіки, пізнання, діяльності (див. Структуралізм).

Застосування структурного аналізу в різних галузях знання обумовило виникнення в середині 20 ст. комплексу холістичних підходів у різних галузях науки.

Література

  1. Декомб В. Современная французская философия / Пер. с фр. Москва : Весь Мир, 2000. 344 с.
  2. Баскаков А. Я., Туленков Н. В. Методология научного исследования. 2-е изд., испр. Киев : Міжрегіональна Академія Управління персоналом, 2004. 216 с.
  3. Білецький І. П. Філософія науки. Харків : Харківський національний економічний університет імені Семена Кузнеця, 2005. 128 с.
  4. Каламбет С. В., Іванов С. В., Півняк Ю. В. Методологія наукових досліджень. Дніпропетровськ : Герда, 2015. 190 с.
  5. Ушаков Е. В. Философия и методология науки. Москва : Издательство Юрайт, 2018. 392 с.

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Редакція ВУЕ Аналіз структурний у методології науки // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аналіз структурний у методології науки
Дата звернення: 12.12.2019.


Оприлюднено

Оприлюднено: 15.04.2019