Амілоїд

Аміло́їд (від грец. грец. άμυλο — kpохмаль і εἶδος — вид) — багатозначний термін:

1) У рослин вуглевод того ж складу, що й геміцелюлоза, або запасна клітковина, що відкладається в потовщених клітинних оболонках насіння, а іноді в зростаючих вегетативних органах, наприклад, у настурції, бальзаміна (див. Бальзамінові), цикламена тощо.

2) Полісахарид, що утворюється внаслідок дії концентрованої сульфатної кислоти на клітковину (целюлозу). Цю реакцію використовують для виявлення целюлози та для виготовлення пергаментного (див. Пергамент) паперу.

3) У тварин і людини білково-полісахарідний комплекс. Аномальний білок (глікопротеїн), основним компонентом якого є нерозчинні фібрилярні (фібрилярний компонент, F-компонент) та глобулярні (плазменний компонент, P-компонент) протеїни, а також полісахариди. Амілоїд має антигенні властивості; стійкий до дії багатьох ферментів або ензимів, кислот, лугів завдяки міцним зв’язкам між білковими й полісахаридними складниками. Як патологоанатомічний термін уведений Р. Л. К. Вірховим для позначення особливої речовини, що утворюється в різних органах у разі амілоїдного (сального, воскового) переродження тканини. Скупчення амілоїду призводить до утворення cтромально-судинного диспротеїнозу — амілоїдозу. Амілоїдне переродження органів настає за деяких довгострокових патологічних процесах.

Література

Черних В. П., Зіменковський Б. С., Гриценко І. С. та ін. Органічна хімія. 3-тє вид., стер. Харків : Національний фармацевтичний університет, 2016. 752 с.