Амбарцумян, Віктор Амазаспович

Амбарцумян, Віктор Ама.jpg

Амбарцумя́н, Ві́ктор Амаза́спович (вірм. Վիկտոր Համազասպի Համբարձումյան; 18.09.1908, м. Тифліс, тепер м. Тбілісі, Грузія ― 12.08.1996, с. Бюракан Арагацонтської обл., Вірменія) ― астрофізик, астроном, один із засновників теоретичної астрофізики та її школи в СРСР, академік АН Вірменської РСР (з 1943), АН СРСР (з 1953), заслужений діяч науки Вірменської РСР (з 1941) та Грузинської РСР (з 1968), Національний герой Вірменії (з 1994), почесний член близько 30 академій та університетів.

Амбарцумян, Віктор Амазаспович

(Վիկտոր Համազասպի Համբարձումյան)

Рік народження 18.09.1908
Місце народження Тбілісі, Грузія
Рік смерті 12.08.1996
Місце смерті Бюракан, Арагацонтська область, Вірменія
Alma mater Санкт-Петербурзький державний університет, Санкт-Петербург
Місце діяльності Науково-дослідний астрономічний інститут Санкт-Петербурзького університету ім. В. В. Соболєва, Санкт-Петербург, Росія, Єреванський державний університет, Єреван, Бюраканська астрофізична обсерваторія, Арагацотн, Вірменія
Напрями діяльності фізика, астрономія, астрофізика


Відзнаки

Ордени орден Жовтневої Революції (1983), орден Трудового Червоного Прапора (1944, 1953), орден «Знак пошани» (1988), орден «Кирило і Мефодій» І ступеня (1969)
Медалі медаль Кетрін Брюс Тихоокеанського астрономічного товариства (1960), медаль Котеніуса (1974), Золота медаль імені С. І. Вавилова (1970), Золота медаль Словацької академії наук (1970), Велика золота медаль ім. М. В. Ломоносова Академії наук СРСР (1971), медаль Гельмгольца Німецької академії наук у Берліні (1971)
Премії Сталінська премія (1946, 1950)
Почесні звання Герой Соціалістичної Праці (1968, 1978), Державна премія Вірменської РСР (1988), Державна премія Російської Федерації (1995)


Життєпис

Народився в сім’ї філолога й письменника. 1924 вступив на фізико-математичний факультет Петроградського державного педагогічного інституту імені О. І. Герцена (тепер Російський державний педагогічний університет ім. О. І. Герцена); через рік перейшов у Ленінградський державний університет (тепер Санкт-Петербурзький державний університет). Ще студентом у 1926 опублікував свою першу наукову статтю, присвячену сонячним факелам. Закінчив університет у віці 20 років.

1928–1931 навчався в аспірантурі Пулковської обсерваторії під керівництвом А. Бєлопольского (1854–1934, Росія).

1934–1946 — професор Ленінградського університету. 1934 заснував там і очолив першу в СРСР кафедру астрофізики. 1935 без захисту дисертації Амбарцумяну присуджено вчений ступінь доктора фізико-математичних наук. 1939–1941 був директором Астрономічної обсерваторії Ленінградського університету (тепер Науково-дослідний астрономічний інститут Санкт-Петербурзького університету ім. В. В. Соболєва).

1941 евакуйований у м. Єлабугу (тепер у Татарстані), де чотири роки очолював евакуйовані лабораторії. З 1943 — віце-президент заснованої Академії наук Вірменської РСР (тепер Національна академія наук Республіки Вірменії), з 1947 — її президент. Обіймав цю посаду до 1993, після чого став почесним президентом.

1946 заснував Бюраканську обсерваторію, був її директором до 1988. Водночас 1947–1996 — професор Єреванського університету.

Обіймав посаду президента Міжнародного астрономічного союзу (1961–1964), президента Міжнародної ради наукових союзів (1966–1972).

Похований у с. Бюракані неподалік Вежі Великого Телескопа.

Науково-педагогічна та науково-організаторська діяльність

Відомий теоріями про походження та еволюцію зірок і зоряних систем. Працював у галузі фізики зір, зоряних оболонок і газових туманностей, зоряної астрономії, динаміки та статистичної механіки зоряних систем, космогонії зір і галактик, природи міжзоряної матерії та теорії флуктуацій.

Розробив метод досліджень перенесення випромінювання зір крізь газові туманності. Оцінив значення променевого тиску в туманностях. Запропонував метод визначення електронних температур туманностей за відношенням інтенсивності заборонених ліній, який широко застосовують у сучасній астрономії. Розробив основи теорії іонізації в оболонках нових та наднових зір.

1941–1943 розробив нову теорію поглинання світла в каламутних середовищах (Сталінська премія, 1946).

Відкрив і вивчив новий тип зоряних об’єднань ― зоряні асоціації.

Зробив суттєвий внесок у фізику молодих зір та джерел зоряної енергетики, фізику міжгалактичного середовища. Амбарцумяну належать також значні досягнення в галузі математики, зокрема в теорії обернених задач спектрального аналізу диференціальних операторів.

Нагороди та визнання

Двічі Герой Соціалістичної Праці (1968, 1978), двічі лауреат Сталінської премії (1946, 1950), лауреат Державної премії Вірменської РСР (1988), лауреат Державної премії Російської Федерації (1995).

Нагороджений численними орденами та медалями: орденом Жовтневої Революції (1983), двома орденами Трудового Червоного Прапора (1944, 1953), орденом «Знак пошани» (1988), орденом «Кирило і Мефодій» І ступеня (НРБ, 1969) та ін.

За досягнення в теоретичній астрофізиці нагороджений престижними науковими відзнаками: медаллю Кетрін Брюс Тихоокеанського астрономічного товариства (1960), медаллю Котеніуса (1974), Золотою медаллю імені С. І. Вавилова (1970), Золотою медаллю Словацької академії наук (1970), Великою золотою медаллю ім. М. В. Ломоносова Академії наук СРСР (1971), медаллю Гельмгольца Німецької академії наук у Берліні (1971).

Від 2010 запроваджено нагородження Міжнародною науковою премією імені Амбарцумяна в астрономії й астрофізиці та в суміжних з ними галузях фізики та математики. Вручення премії лауреатам відбувається в день народження академіка кожного парного року на Загальних зборах Національної академії наук Республіки Вірменія. Іменем Амбарцумяна названо астероїд (1905 Ambartsumyan), Бюраканську астрофізичну обсерваторію.

Праці

  • Теоретическая астрофизика. Ленинград; Москва : ГОНТИ, 1939. 256 с.
  • Научные труды : в 3 т. / Под ред. В. В. Соболева. Ереван : Академия наук Армянской ССР, 1960–1988.
  • Проблемы эволюции Вселенной. Ереван : Академия наук Армянской ССР, 1968. 236 с.
  • Философские вопросы науки о Вселенной. Ереван : Академия наук Армянской ССР, 1973. 426 с.
  • Загадки Вселенной. Москва : Педагогика, 1987. 112 с.

Література

  1. Воронцов-Вельяминов Б. А. Очерки истории астрономии в СССР. Москва : Физматгиз, 1960. 228 с.
  2. Мирзоян Л. В. Виктор Амбарцумян. Ереван : Айастан, 1985. 120 с.
  3. Israelian G. Obituary: Victor Amazaspovich Ambartsumian, 1912 // Bulletin of the American Astronomical Society. 1996. № 29 (4). P. 1466–1467.
  4. Blaauw A. V. A. Ambartsumian (18 September 1908–12 August 1996) // Journal of Astrophysics and Astronomy. Indian Academy of Sciences. 1997. № 18 (1). P. 1–8.
  5. Амбарцумян Віктор Амазаспович / Астрономічний енциклопедичний словник / За заг. ред. І. А. Климишина, А. О. Корсунь. Львів : Головна астрономічна обсерваторія НАН України ; Львівський національний університет ім. Івана Франка, 2003. C. 20.
  6. Торосян В. Г. Эволюция стиля мышления в исследованиях Вселенной от древнейших времен до конца XX века. Москва; Берлин : Директ-Медиа, 2014. 394 с.
  7. Hockey Th., Trimble, V., Williams, Th. et al. Biographical Encyclopedia of Astronomers. New York : Springer, 2014. 2434 p.

Автор ВУЕ

О. Г. Шевчук


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Шевчук О. Г. Амбарцумян, Віктор Амазаспович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Амбарцумян, Віктор Амазаспович (дата звернення: 15.08.2020).


Оприлюднено


Оприлюднено:
16.12.2019

Покликання на статтю

Опитування читачів ВУЕОпитування читачів ВУЕ