Аліот

Положення зорі Аліот у сузір’ї
Великої Ведмедиці

Аліо́т — зоря ε у сузір’ї Великої Ведмедиці. Достеменно походження назви зорі наразі невідоме. Можливо, назва походить від арабського слова alyat (курдюк).

Аліот — зоря з найбільшим блиском серед усіх зір сузір’я Великої Ведмедиці та знаходиться на 33-му місці за видимим блиском у системі V; є частиною рухомої групи зір Великої Ведмедиці і належить до навігаційних зір. Назва зорі була офіційно схвалена 30 червня 2016 Робочою групою з найменування зір (WGSN) Міжнародного астрономічного союзу (МАС). Аліот ніколи не заходить за горизонт при спостереженнях з території України. Найкращі умови для спостережень у березні – квітні.

Характеристики зорі

Екваторіальні координати зорі на епоху J2000,0: пряме сходження 12^h 54^m 01,6; астрономічне схилення +55° 57′ 35″; видима зоряна величина (V) 1,76.

Астрометричні характеристики:

променева швидкість (Rv) = (–9,6) км/c
власний рух (μ): за прямим сходженням: 111,74 mas/рік; за схиленням:

(–8,99) mas/рік

паралакс (π) Аліот (40,3 ± 0,61) mas
відстань до зорі (81 ± 1) світових років або (24,8 ± 0,4) парсеки
абсолютна зоряна величина (M_V) = (–0,22).

Спектральні характеристики:

спектральний клас A0pCr
показник кольору (B–V) = 0,02
показник кольору (U−B) = 0,02

Фізичні характеристики:

маса ≈3 M_☉
радіус 3,7 R_☉
болометрична (див. Болометр) світність 108 L_☉
ефективна температура зорі 9 400 К
диференціальний період осьового обертання в екваторіальній зоні 38 км/с.

Загальні відомості про зорю

Аліот є змінною зорею типу α^² CVn, які характеризуються доволі сильними магнітними полями. Сильне магнітне поле зорі сепарує різні хімічні елементи які утворюються в її надрах в результаті протікання процесів протон-протонного та вуглецево-азотного циклів.

Вісь обертання Аліота повернута майже на кут 90о відносно прямої яка з’єднує магнітні полюси зорі. Тому добове обертання зорі «змішує» різні елементи, відсортовані за магнітними властивостями, в результаті чого вздовж променя зору знаходяться різні хімічні елементи. Вони по-різному реагують на електромагнітне випромінювання, яке надходить з надр зорі. Зокрема спостерігаються різного роду дисперсійні ефекти — це призводить до утворення незвичних спектроскопічних ліній.

Лінії поглинання та емісійні лінії в спектрі Аліот виявляють коливання з періодом у 5,1 доби. Можливо, що ці періодичні коливання можуть відбуватися внаслідок гравітаційного впливу об’єкта з масою приблизно в 14,7 маси Юпітера, який рухається навколо Аліот орбітою з ексцентриситетом, що дорівнює 0,5, і середньою відстанню в 0,055 а. о.

Додатково

Інші позначення зорі в каталогах: ε UMa, 77 Ursae Majoris, BD+56°1627, FK5 483, GC 17518, HD 112185, HIP 62956, HR 4905, PPM 33769, SAO 28553.

Література

Тektunali H. G. The Spectrum of the CR Star Epsilon Ursae Majoris // Astrophysics and Space Science. 1981. № 77 (1). P. 41–58.
Royer F., Grenier S., Baylac M.-O. et al. Rotational Velocity Of A-type Stars II. Measurement of Vsini in the Northern Hemisphere // Astronomy & Astrophysics. 2002. Vol. 393 (3). P. 897–912.
Bychkov V., Bychkova L., Madej J. Catalogue of Averaged Stellar Effective Magnetic Field // Astronomy & Astrophysics. 2003. Vol. 407 (2). P. 631–642.
van Leeuwen, F. Validation of the New Hipparcos Reduction// Astronomy & Astrophysics. 2007. Vol. 474 (2). P. 653–664.
Sokolov N. A. Radial Velocity Study of the Chemically Peculiar Star ɛ Ursae Majoris // Monthly Notices of the Royal Astronomical Society: Letters. 2008. Vol. 385 (1). P. 1–5. URL: https://arxiv.org/abs/0904.3562
Renson P., Manfroid J. General Catalogue of Ap, HgMn and Am Stars // Astronomy & Astrophysics. 2009. Vol. 498 (3). P. 961–966.