Альфонсо XIII

Альфонсо XIII.jpg

Альфо́нсо XIII (ісп. Alfonso XIII; справжнє ім’я — Альфонсо Леон Фернандо Марія Хайме Ісідоро Паскуаль Антоніо де Бурбон і Габсбурго-Лорена (Alfonso León Fernando María Jaime Isidro Pascual Antonio de Borbón y Habsburgo-Lorena); 17.05.1886, м. Мадрид, Іспанія ― 28.02.1941, м. Рим, Італія) ― король Іспанії (1886–1931), представник династії Бурбонів. Син короля Альфонсо ХІІ, прадід короля Філіпа VI.

Альфонсо XIII

(Alfonso XIII)

Справжнє ім’я Альфонсо Леон Фернандо Марія Хайме Ісідоро Паскуаль Антоніо де Бурбон і Габсбурго-Лорена
Рік народження 17 .05 1886
Місце народження Мадрид, Іспанія
Рік смерті 28 .02 1941
Місце смерті Рим, Італія
Напрями діяльності політика

Життєпис

Народився в мадридському королівському палаці Орієнте через шість місяців після смерті батька. Мати — вдова короля Марія Крістіна Габсбург-Лотаринзька.

У день свого народження проголошений королем Іспанії під іменем Альфонсо XIII. Регенткою (відповідно до Конституції) було призначено його матір. З семи років отримував домашню освіту.

1906 одружився з Вікторією Євгенією Баттенберг, донькою принцеси Беатріс та принца Генріха Баттенберга, онукою британської королеви Вікторії.

Під час пандемії іспанського грипу (1918), наслідком якої в Іспанії стала смерть бл. 300 тис. хворих (1,4% населення країни), король захворів, але одужав. Пережив кілька замахів на своє життя (1903, 1905, 1906, 1913).

З 1923 владу суттєво обмежено внаслідок встановлення диктатури М. Прімо де Рівери. Позбавлений влади 1930.

14.04.1931 в Іспанії проголошено республіку. Нова республіканська влада не вимагала зречення короля, а сама позбавила його та спадкоємців усіх прав, титулів, громадянства й майна. Відтоді Альфонсо ХІІІ виїхав до Франції. Французька влада запропонувала йому для тимчасового перебування на вибір палаци й замки в містах Рамбує, Біарріці, Фонтенбло. Його вибір зупинився на Фонтенбло. Проте більшість років вигнання Альфонсо XIII провів у м. Римі. Альфонс XIII часто подорожував Європою (переважно жив у Швейцарії, Великій Британії, Італії та Франції). Відвідав також Азію й Африку. У грудні 1938 генералісимус Ф. Франко повернув королівській родині скасовані республікою громадянські й майнові права. Проте Альфонсо XIII не повернувся до Іспанії, дистанціювавшись від подій Громадянської війни в Іспанії 1936–1939.

15.01.1941 Альфонсо ХІІІ підписав зречення від престолу. У цьому документі виправдовував свої дії після проголошення республіки, ідентифікував себе з переможною національною Іспанією та передав права спадкоємства своєму синові інфанту Хуану, графу Барселонському.

Помер після інфаркту, викликаного серцево-судинним захворюванням. Був похований в іспанській церкві Монсеррат у м. Римі (тимчасово). Через п’ять років після відновлення монархії в Іспанії, перепохований 18.01.1980 в усипальниці іспанських королів в Ескоріалі (м. Мадрид).

Діяльність короля

17.05.1902 шістнадцятирічного монарха короновано. Після цього Альфонсо ХІІІ здійснив низку поїздок країною. У травні 1905 здійснив офіційний візит до Франції.

Погляди Альфонсо XIII формувалися під враженням від поразки Іспанії в Американо-іспанській війні 1898 та втрати нею всіх заокеанських колоній. Ця подія суттєво змінила іспанське суспільство, спричинивши появу т. з. «Покоління 98 року» — руху за національне відродження та модернізацію країни, у якому брали участь політики, культурні й військові діячі. До представників цього покоління зараховував себе й Альфонсо XIII.

Попри родинні зв’язки з багатьма монаршими домами Європи, Альфонсо XIII зміг утримати Іспанію від участі у Першій світовій війні. 07.08.1914 королівським указом оголошено нейтралітет Іспанії.

1915 заснував Офіс Європейської війни — гуманітарну установу, що співпрацювала з Міжнародним комітетом Червоного Хреста (див. Міжнародна федерація товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця). Офіс займався розшуком зниклих безвісти солдатів, допомогою військовополоненим, репатріацією поранених і цивільних осіб. Завдяки його діяльності надано допомогу понад 200 тис. військовополонених, евакуйовано з небезпечних зон близько 70 тис. цивільних осіб, врятовано від страти близько 100 осіб, серед яких французькі та німецькі солдати.

У період військової диктатури генерала М. Прімо де Рівери (1923–1930) король співпрацював із військовими, що перебували при владі.

Визнання

1917 і 1933 Альфонсо ХІІІ за його гуманітарну діяльність було висунуто на Нобелівську премію миру, але нагороди не здобув.

На честь Альфонсо ХІІІ названо астероїд (925) Альфонсіна, відкритий 13.01.1920 астрономом Ж. Комасом Солою в обсерваторії м. Барселони.

Додатково

Серед осіб, яким було надано допомогу Альфонсо XIII й Офісом Європейської війни, — М. Шевальє, В. Ніжинський, А. Рубінштейн.

22.06.1920 офіційним листом Альфонсо XIII надав право Мадридському футбольному клубові називатися королівським, тобто «Реал» (Мадрид), як він іменується й тепер.

Література

  1. Fernandez Almagro M. Historia del Reinado de Alfonso ХІІІ. Barcelona : Montaner y Simon, 1977. 488 p.
  2. Пожарская С. П. Бурбоны в Испании // Новая и новейшая история. 1993. № 1. C. 153–170. Betriu Borras R. Los ultimos Borbones. Barcelona : Flor del Viendo Ediciones, 1999. 490 p.
  3. Іваницька О. П. Альфонсо ХІІІ — король парадоксів // Новітня історія Іспанії в життєписах королів. Чернівці : Книги — ХХІ, 2006. 232 с.
  4. Vega G. de la El reinado de Alfonso XIII: del final de la Regencia a la II República: 1902–1931. Madrid : Guerra de la Vega, 2018. 216 p.

Автор ВУЕ

О. П. Іваницька

Покликання на цю статтю:
Іваницька О. П. Альфонсо XIII // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Альфонсо XIII (дата звернення: 19.11.2019).
Оприлюднено

Оприлюднено: 19.07.2019