Альфа-розпад

Випромінення альфа-частинки (α). Протони червоні, а нейтрони – сині

А́льфа-ро́зпад ― вид спонтанного радіоактивного перетворення важких ядер атомних, який супроводжується викидом альфа-частинок із ядра. Кожна з них є стійкою системою з двох протонів і двох нейтронів ― ядром атома Гелію (⁴₂)He ― утворенню якої сприяла здатність ядерних сил до насичення. Альфа-розпад властивий близько 25 природним ядрам атомів хімічних елементів, протонне число яких більше за 82 (Z >82) та близько 100 штучним ядрам з дефіцитом нейтронів. Альфа-розпад пояснюють тунелюванням ядра атома Гелію крізь потенціальний бар'єр, зумовлений сильною взаємодією, яка утримує нуклони важкого ядра. При цьому масове число ядра зменшується на 4, а протонне ― на 2. Період альфа-розпаду визначено законом Г. В. Гейгера ― Дж. М. Неттолла (1890–1958, Велика Британія). Час життя різних альфа-активних ядер триває від 3 · 10^-7 с (²¹²Ро) до 10¹⁵ років (¹⁴²Се). Енергія α-частинок альфа-розпаду різних ядер становить від 2 МеВ до 9 МеВ. Радіоактивні ядра з меншим періодом піврозпаду викидають α-частинки з більшою енергією. Вивчення енергетичного спектра α-частинок дає змогу визначити енергетичні стани ядер, виявити залежність імовірності альфа-розпаду від парності ядра та його форми тощо.

Література

Маляров В. В. Основы теории атомного ядра. Москва : Физматлит, 1959. 472 с.
Біленко І. І. Фізичний словник. Київ : Вища школа, 1993. 320 с.
Мухин К. Н. Экспериментальная ядерная физика : в 2 кн. Москва : Энергоатомиздат, 1993. Кн. 1: Физика атомного ядра. Ч. 1: Свойства нуклонов, ядер и радиоактивных излучений. С. 137.
Яворский Б. М., Детлаф А. А., Лебедев А. К. Справочник по физике. Москва : Оникс ; Мир и Образование, 2006. 1056 с.
Вакалюк В. М., Солоничний Я. В., Вакалюк А. В. Курс загальної фізики : в 3 ч. Івано-Франківськ : Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, 2016. Ч. 3: Оптика. Атомна та ядерна фізика. 474 c.