Алчевський, Іван Олексійович

Алчевський, Іван Олексійович
Алчевський Іван.jpg

Алче́вський Іва́н Олексі́йович (27.12.1876, м. Харків, тепер Україна — 10.05.1917, м. Баку, тепер Азербайджан, поховано в м. Харкові) — співак (лірико-драматичний тенор) і музично-громадський діяч.

Алчевський, Іван Олексійович

Рік народження 27 .12 1876
Місце народження Харків, Україна
Рік смерті 10 .05 1917
Місце смерті Баку, Азербайджан
Місце поховання Харків, Україна
Alma mater Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Харків
Напрями діяльності музична діяльність, громадська діяльність


Життєпис

Виховувався в літературно-мистецькій сім’ї; брат X. О. Алчевської та Г. Алчевського . Навчався гри на скрипці в Харківському музичному училищі Російського музичного товариства, співу — у свого брата (з 1893), разом із ним брав участь у регулярних домашніх вечорах-концертах, які організовували В. Сокальський, І. Слатін, ін. діячі культури м. Харкова. 1901 закінчив Харківський університет (тепер Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна).

Творчість

01.10.1901 дебютував на сцені Маріїнського театру в Петербурзі (партія індійського гостя в опері «Садко» М. Римського-Корсакова) і став його солістом. Водночас брав уроки сценічної майстерності в співака О. Палечека. Згодом удосконалював вокальну освіту за кордоном (1902–1904 — у м. Парижі в Я. Решке, 1905–1906 — у м. Брюсселі у Ф. Литвин). 1905–1906 — соліст театру «Де ла Монне» (Брюссель), 1906 (влітку) — «Ковент-Гарден» (Лондон), 1906–1907 — «Манхеттен опера хауз» (Нью-Йорк), 1907–1908, 1915–1916 — Опери С. Зиміна в м. Москві, 1908, 1910, 1912–1914 — «Гранд-Опера» (м. Париж), 1909 — «Монте-Карло» (Монако), 1910–1912 — Великого театру (м. Москва). Гастролював у багатьох містах Російської імперії (Києві, Одесі, Харкові, Катеринославі, Тбілісі, Баку та ін.), Західної Європи та Америки. В оперному репертуарі І. Алчевського — 47 партій, серед них: Андрій («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Петро («Наталка Полтавка» М. Лисенка), кобзар Стан («Кобзар» румунського композитора Г. Бенак-Феррарі, написано 1909 спеціально для І. Алчевського), Герман («Пікова дама» П. Чайковського), Дон Жуан («Кам’яний гість» О. Даргомижського), Шуйський («Борис Годунов» М. Мусоргського), Зигфрід («Перстень Нібелунгів» Р. Вагнера), Альфред («Травіата» Дж. Верді) та ін. Співав також баритонові партії (Демон в однойменній опері А. Рубінштейна). У концерт. репертуарі — камерно-вокальні твори російських і зарубіжних композиторів, романси М. Лисенка, Я. Степового, Г. Алчевського та ін.

І. Алчевський був організатором і першим головою (1910–1912) українського літературно-мистецького товариства «Кобзар» у м. Москві, силами якого було, зокрема, поставлено опери «Наталка Полтавка» М. Лисенка (1912) та «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського (1915), де він виконував провідні тенорові партії. Після 1912 до кінця життя І. Алчевський постійно брав участь у роботі цього товариства, поєднуючи концертні виступи з читанням доповідей про українську музику.

Література

  1. Ивановский П., Милославский К. Иван Алчевский. Москва : Советский композитор, 1972. 124 с.
  2. Іван Алчевський. Спогади. Матеріали. Листування / Вступ. ст., упоряд. і прим. І. Лисенка, К. Милославського. Київ : Музична Україна, 1980. 294 с.
  3. Полякова Ю. Родина Алчевських у театральному просторі Харкова // Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна. 2016. Вип. 23. С. 119–124.
  4. Історико-культурна спадщина родини Алчевських: теоретичні та прикладні аспекти біографістики. Харків : Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2017. 68 с.

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ


Покликання на цю статтю:
Редакція ВУЕ Алчевський, Іван Олексійович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Алчевський, Іван Олексійович (дата звернення: 18.11.2019).
Оприлюднено

Оприлюднено: 05.09.2019