Александр де Парі

Александр де Парі
Александр де Парі

Алекса́ндр де Парі́ (фр. Alexandre de Paris; справжні прізвище та ім’я — Раймон, Луї Александр Альбер (фр. Raimon, Louis Alexandre Albert); 6.09.1922, м. Сен-Тропе, тепер регіон Прованс — Альпи — Лазуровий берег, Франція — 3.01.2008, м. Монфор-л’Аморі, тепер регіон Іль-де-Франс, Франція, похований у м. Сен-Тропе) — модельєр-перукар, засновник високого перукарського мистецтва (стилю «от куафюр»).

Александр де Парі

(Alexandre de Paris)

Справжнє ім’я Луї Александр Альбер
Справжнє прізвище Раймон
Рік народження 1922
Місце народження Сен-Тропе, Прованс — Альпи — Лазуровий берег, Франція
Рік смерті 2008
Місце смерті Монфор-л’Аморі, Іль-де-Франс, Франція
Місце поховання Сен-Тропе, Прованс — Альпи — Лазуровий берег, Франція
Напрями діяльності мистецтво, мода


Відзнаки

Ордени кавалер ордена Почесного Легіону (1992)
Лауреат премії Оскар 1963, 1969


Життєпис

З 1938 року навчався й працював у салоні модельєра-перукаря Антуана в м. Каннах. 1952 відкрив власний салон у м. Парижі.

Президент (1978–1993), почесний президент (з 1993) Міжнародної федерації перукарів «Інтеркуафюр», фундатор будинку націй «Інтеркуафюр», Музею зачіски. Співпрацював з багатьма паризькими кутюр’є (Г. Шанель, Ю. де Живанші, І. Сен-Лораном, К. Лакруа та ін.).

Творчість

Винайшов шиньйон (1946), названий «історичним», і начіс на короткому волоссі.

Автор зачісок для спектаклів у паризьких театрах «Гранд-Опера» і «Комеді-Франсез». 1961 створив зачіску актрисі Е. Тейлор у кінофільмі «Клеопатра». Серед клієнток були актриси С. Лорен, Г. Келлі, Г. Гарбо, Р. Шнайдер, М. Каллас, члени королівських родин, дружини президентів.

У 1970-х розробив лінію аксесуарів для волосся. 1983 винайшов приколку-краб.

У 1990-х відійшов від справ. Автор книг (у співавторстві): «Під зачіскою Александра. Тридцять років зачіски» (1972), «Моя жива доля» (1982).

Нагороди

Нагороджений премією Оскар у галузі моди за кращу зачіску (1963, 1969), кавалер ордена Почесного Легіону (1992).

Твори

  • У співпраці — Sous le casque d’Alexandre. 30 ans de coiffure. ‎Paris : Presses de la cité, 1972. 319 р.
  • Mon destin animé. Paris : U. Boucoirian, 1982. 159 р.

Література

Bern S. Alexandre de Paris, figaro des princesses // Figaro, 2008, 14 janvier.

Автор ВУЕ

C. В. Глухова

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Глухова C. В. Александр де Парі // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Александр де Парі
Дата звернення: 15.12.2019.