Шнайдер, Ромі

Шна́йдер, Ро́мі [франц., нім. Schneider, Romy; уроджена Альбах-Ретті, Розмарі Магдалена (нім. Albach-Retty, Rosemarie Magdalena); 23.09.1938, м. Відень, тепер Австрія — 29.05.1982, м. Париж, Франція; похована у с. Буассі-санс-Авуар, тепер регіон Іль-де-Франс, Франція] — актриса, зірка європейського кінематографа.

Шнайдер, Ромі (Schneider, Romy)
Народження	23.09.1938
Місце народження	Відень
Смерть	29.05.1982
Місце смерті	Париж
Місце поховання	Буассі-санс-Авуар
Напрями діяльності	кіномистецтво

Життєпис

Народилася в акторській сім’ї. Навчалася у католицькому пансіонаті неподалік м. Зальцбурга та готувалася до вступу до Школи малюнку в м. Кельні (Німеччина).

Уперше знялася в кіно у 15 років разом із матір’ю у фільмі «Коли квітне білий бузок» (1953). Відтоді розпочалася її кар’єра актриси.

Творчість

У доробку понад 80 ролей — від ліричних, романтичних героїнь до складних образів у психологічних драмах.

Стала відомою завдяки ролі принцеси Єлизавети Баварської (Сіссі) у фільмах трилогії «Сіссі» (1955), «Сіссі — молода імператриця» (1956), «Сіссі. Важкі роки імператриці» (1957).

Була запрошена на зйомки до Франції на головну роль у франко-італійському фільмі «Крістіна» (1958; режисер П. Гаспар-Уї). Партнером у фільмі був А. Делон, з яким вона згодом (1959–1963) була заручена. Залишилася жити у Франції. Разом із А. Делоном зіграла у п’єсі «Шкода, що вона повія» Дж. Форда, яку поставив 1961 у «Театрі де Парі» режисер Л. Вісконті. У цього режисера знялася 1962 в одній з новел фільму «Бокаччо-70». Зіграла 1962 у театрі м. Баден-Баден роль Ніни у п’єсі А. Чехова «Чайка» (режисер С. Пітоєфф).

За роль у фільмі «Процес» (1962; режисер О. Веллс) отримала французьку премію «Кришталева зірка».

1963–1965 працювала у Голлівуді, знялася у фільмах «Кардинал» (1963; режисер О. Премінжер), «Добрий сусід Сем» (1964; режисер Д. Свіфт).

Серед ролей у фільмах наступних років: Маріанна («Басейн», 1969; режисер Ж. Дере; партнером був А. Делон), Елен («Життєві дрібниці», 1970; режисер К. Соте; партнер М. Пікколі), Розалі («Сезар і Розалі», 1972; режисер К. Соте; партнер І. Монтан), імператриця Єлизавета Австрійська («Людвіг», 1972, режисер Л. Вісконті), Анна («Поїзд», 1973; режисер П. Граньє-Дефер; партнер Ж.-Л. Трентіньян), Шанталь («Під попереднім слідством», 1981; режисер К. Міллер), Ельза і Ліна («Перехожа з Сан-Сусі», 1982; режисер Ж. Руффіо).

Нагороди та визнання

За роль Надін у фільмі «Головне — кохати» (1975; режисер А. Жулавський) та за роль Марі у фільмі «Проста історія» (1978; режисер К. Соте) отримала двічі премію «Сезар» за найкращу жіночу роль.

Лауреат премії «Віктуар» французького кіно (1964) кращій іноземній актрисі року, премії «Сезар» за усю кар’єру (2008, посмертно).

З 1984 щороку найкращій молодій французькій чи франкомовній актрисі вручається премія Ромі Шнайдер.

На честь актриси 2013 названа вулиця в м. Парижі.

Про актрису знято фільм «Три дні з Ромі Шнайдер» (2018), який здобув 7 німецьких кінонагород.

Література:

Краснова Г. В. Роми Шнайдер: История жизни и любви. Москва : Зеленая лампа, 2012. 320 с.
Bonini E. La véritable Romy Schneider. Paris : Pygmalion, 2018. 320 p.
Briand S. Romy, une longue nuit de silence. Paris : Fayard, 2019. 252 p.

Автор ВУЕ

С. В. Глухова

Покликання на цю статтю: Глухова С. В. Шнайдер, Ромі // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Шнайдер, Ромі (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 29.09.2020