Александров, Олександр Олександрович

Обкладинка пластинки

Алекса́ндров, Олекса́ндр Олекса́ндрович (рос. Александров, Александр Александрович; 27.06.1927, м. Ялта, Україна — 19.02.2004, м. Тамбов, Росія) — піаніст і музичний педагог, заслужений діяч мистецтв Росії (з 1994).

Александров, Олександр Олександрович

Рік народження 1927
Місце народження Ялта, Україна
Рік смерті 2004
Місце смерті Тамбов, Росія
Alma mater Одеська національна музична академія імені А. В. Нежданової
Напрями діяльності мистецтво

Життя

Народився в сім’ї професора математики Одеського університету, скрипаля-аматора, і піаністки за освітою, яка працювала інженером. Закінчив Одеську консерваторію, 1949 по класу фортепіано (клас М. Рибницької) та 1950 історико-теоретичний факультет, а також 1953 Київську консерваторію (клас симфонічного диригування О. Климова). У 1950–1967 і 1971–1978 — викладач кафедри спеціального фортепіано Київської консерваторії у 1961–1963 і 1965–1967 — завідувач цієї кафедри. Працював також як диригент у Державному симфонічному оркестрі УРСР. У 1973–1975 викладав у Лейпцизькій Вищій школі музики (тепер ФРН). З 1978 — професор, у 1983–1997— завідувач кафедри фортепіано Музично-педагогічного інституту ім. Гнєсіних у м. Москві (з 1992 — Російська академія музики). Водночас з 1993 — професор Московського державного інституту музики (з 1999 імені А. Шнітке), професор (до 2002) Тамбовського державного музично-педагогічного інституту ім. Рахманінова. Від 1987 року викладав на щорічних літніх Міжнародних курсах вищої фортепіанної майстерності пам’яті С. Рахманінова у м. Тамбові. У 1991–1996 влітку проводив майстер-класи в Австрії, США, Фінляндії, Польщі, Чехії.

Творчість

Репертуар О. О. Алекса́ндрова як піаніста охоплював музику 18–20 ст. Був першим виконавцем фортепіанного концерту українського композитора Л. Ревуцького. Відомий як інтерпретатор клавірної музики 18 ст. Автор фортепіанних транскрипцій романсів С. Рахманінова і концертної інтерпретації симфонічних «Ноктюрнів» К. Дебюссі для двох фортепіано. Створив власну піаністичну школу, для якої характерні ясність стилю, технічна довершеність і багате звучання. Гастролював як соліст. Співпрацював з оркестрами. Записав кілька платівок з творами Л. ван Бетховена, Г. Ф. Генделя, В. А. Моцарта, С. Прокофʼєва, Ж. Ф. Рамо, Д. Скарлаттs, Ф. Шопена та ін. композиторів; виступав на радіо.

Література

Гнедаш В. Оркестру отдано почти полжизни // Еженедельник 2000. — 2011, 26 вересня.

Автор ВУЕ

  • С. А. Целюх