Александров, Олександр Васильович

Александров, Олександр Васильович

Алекса́ндров, Олекса́ндр Васи́льович (рос. Александров, Александр Васильевич; справжнє прізвище — Коптелев; 13.04.1883, с. Плахіно, тепер Рязанської області РФ — 08.07.1946, м. Берлін, тепер ФРН, похований у м. Москві, РФ) — композитор, педагог і хоровий диригент, народний артист СРСР (з 1937), доктор мистецтвознавства (з 1940), генерал-майор. Батько Б. Александрова.

Александров, Олександр Васильович

Справжнє прізвище Коптелев
Рік народження 1883
Місце народження Плахіно, Рязанська область, Росія
Рік смерті 1946
Місце смерті Берлін, Німеччина
Місце поховання Москва, Росія
Alma mater Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова, Санкт-Петербург
Місце діяльності Московська державна консерваторія імені П. І. Чайковського, Москва
Напрями діяльності мистецтвознавство, музичне мистецтво, диригування


Відзнаки

Лауреат Державної премії СРСР 1942, 1946


Життєпис

Навчався 1900–1902, 1905 у Петербурзькій консерваторії. 1902–1906 був регентом соборного храму в м. Бологоє, 1906–1908 — соборним регентом у м. Твері, вів хор у семінарії. З 1913 знову жив у Твері, організував і очолив тут музичну школу, яку згодом було перетворено на музичне училище.

Закінчив Московську консерваторію (1913, клас композиції, 1916 — клас співу), від 1918 — її викладач (з 1922 — професор); 1932–1934 — завідувач хоровою кафедрою, з 1940 — декан диригентсько-хорового факультету, з 1942 — об’єднаного диригентсько-хорового й музично-педагогічного факультетів. Сприяв становленню й розвитку диригентсько-хорового фаху, виховав багато учнів, серед яких диригенти Г. Дмитрієвський, К. Лебедев, В. Мухін, композитор Д. Кабалевський. Ініціатор утворення військово-капельмейстерського класу (1928), що став основою військово-диригентського факультету консерваторії (1935; з 2002 — Московська військова консерваторія); 1929–1936 — заступник декана цього факультету. 1918–1922 був регентом хору храму Христа Спасителя в м. Москві. 1919–1930 викладав також у музичному технікумі ім. О. М. Скрябіна.

Від 1919 — помічник керівника Державного хору, з 1921 — Державної капели. З 1936 — художній керівник Залізничного ансамблю пісні й танцю, з 1937 — ансамблю пісні й танцю Московського міського палацу піонерів і школярів.

У 1928 Александров створив Ансамбль червоноармійської пісні (згодом — Двічі Червонопрапорний ордена Червоної Зірки академічний ансамбль пісні й танцю Російської армії ім. Александрова). Після тріумфальних виступів ансамблю у Парижі на Всесвітній виставці 1937 призначений начальником і художнім керівником ансамблю.

Творчість

Автор музики пісень «Священная война» («Священна війна») (1941), «Несокрушимая и легендарная» («Незламна й легендарна»), гімну СРСР (обидві — 1943; згодом — гімн Росії).

Александрову належать обробка «Заповіту» Т. Шевченка — Г. Гладкого (1938) для чоловічого хору (виконується а капела) та «Поема про Україну» («Шепчу шевченковские строки…», сл. О. Количова, 1943) для соліста й хору з оркестром, у якій використано мелодію пісні «Реве та стогне Дніпр широкий» Д. Крижанівського, обробки українських народних пісень «Сусідка», «Розпрягайте, хлопці, коні», «Ой хмелю, мій хмелю».

У творчості Александров використовував інтонації старої та сучасної народної (зокрема української) та солдатської пісні.

Нагороди

Лауреат Державних премій СРСР (1942, 1946).

Література

  1. Поляновский Г. Александр Васильевич Александров. Москва : Советский композитор, 1983. 68 с.
  2. Муха А. Александров Олександр Васильович // Шевченківська енциклопедія : в 6 т. Київ : Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2012. Т. 1. С. 165.

Автор ВУЕ

Т. Д. Мороз

Покликання на цю статтю:
Мороз Т. Д. Александров, Олександр Васильович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Александров, Олександр Васильович (дата звернення: 18.11.2019).