Алейксандре, Вісенте

Алейксандре, Вісенте (ісп. Aleixandre, Vicente; повні прізвище та ім’я — Алейксандре-і-Мерло, Вісенте Пабло Марселіно Сіріло (ісп. Aleixandre y Merlo, Vicente Pablo Marcelino Cirilo); 26.04.1898, м. Севілья, Іспанія — 14.12.1984, м. Мадрид, Іспанія) — поет, академік Іспанської королівської академії (з 1950). Писав іспанською мовою.

Алейксандре, Вісенте (Aleixandre, Vicente)
Рік народження	26 .04 1898
Місце народження	Севілья, Іспанія
Рік смерті	14 .12 1984
Місце смерті	Мадрид, Іспанія
Alma mater	Мадридський університет, Мадрид
Напрями діяльності	літературна творчість

Відзнаки
Ордени	Великий хрест ордена Карла III
Премії	Національна премія з літератури (1934)
Лауреат Нобелівської премії - література	1977

Життєпис

Походив із родини інженера-будівельника. 1913 закінчив «Колехіо Терезіано» (м. Мадрид), отримавши ступінь бакалавра, 1919 — Мадридський університет, де здобув фах юриста та економіста.

З 1919 викладав комерційне право, працював асистент-професором у Мадридській школі торгового підприємництва, з 1921 — в управлінні андалузької залізниці.

З 1925 тяжко хворів (туберкульоз нирок), через що залишив роботу, присвятивши подальше життя літературній праці.

1927 познайомився з групою молодих письменників-сюрреалістів (Ф. Гарсіа Лорка, Р. Альберті та ін.), вони проголосили себе послідовниками поета епохи бароко Л. де Гонгори і стали називатися «поколінням 1927».

1927 оселився в передмісті Мадрида у невеликому батьківському будинку, де прожив майже безвиїзно до самої смерті та займався творчістю.

Творчість

Усю творчість В. Алейксандре можна умовно поділити на такі періоди: «чистий вірш» (поезія початківця, який ще шукає себе), сюрреалістична поезія (1928−1932), антропоцентрична поезія (1954−1962) та поезія зрілості (після 1962).

Перша поетична збірка В. Алейксандре — «Околиця» («Ambito», 1928) насичена інтимною лірикою, а також переживаннями, спричиненими хворобою. Вірші написано в традиційній формі балади.

Під впливом естетики сюрреалізму написано поетичні збірки:

«Шпаги, немов губи» («Espadas como labios», 1932);
«Пристрасті землі» («Pasionde latierra», 1935);
«Руйнування чи кохання» («La destruction о el amor», 1935).

Ці вірші відзначаються грою форми: ритмічна проза, верлібр і білий вірш.

Під час громадянської війни вірші В. Алейксандре були заборонені франкістами. У збірці «Романсеро громадянської війни» («Romancero de la guerra civil», 1936) вміщено вірші антифашистського спрямування.

Збірка «Тіні раю» («Sombra del paraiso», 1944) — поетична утопія про царство щастя і краси, побачене людиною, яка стоїть на порозі смерті. У повоєнний період В. Алейксандре поступово позбувся екзистенційних настроїв відчуженості людини у ворожому їй світі. Філософська лірика, що стверджує гуманістичні принципи, представлена у збірках «Світ у самотності» («Mundo a solas»,1950), «Останнє народження» («Nacimiento último», 1953), «Історія серця» («Historia del corazon», 1954), «Поезія сюрреалізму» («Poesía surrealista», 1971), «Внутрішні діалоги» («Dialogos del conocimiento», 1974), «Три поеми» («Tres poemas seudónimos», 1984).

У книзі спогадів «Зустрічі» («Los encuentros», 1958) подано портрети письменників — сучасників Алейксандре. Українською мовою окремі вірші Алейксандре переклали М. Литвинець, О. Мокровольський та І. Качуровський.

Визнання

За збірку еротичних віршів «Руйнування чи кохання» («La destruction о el amor»; повністю опублікована 1935) удостоєний Національної премії з літератури (1934).

1977 В. Алейксандре удостоєний Нобелівської премії «за видатну поетичну творчість, яка відображає місце людини в космосі й в сучасному суспільстві та водночас є свідченням відродження традицій іспанської поезії у період між світовими війнами».

Невдовзі після отримання Нобелівської премії король Іспанії Хуан Карлос відвідав поета і нагородив його Великим хрестом ордена Карла III.

Твори

Obras completas : in 2 vol. Madrid : Aguilar, 1977.
Prosas completas. Madrid : Visor ; Comunidad de Madrid ; Ayuntamiento de Málaga, 2002. 1104 p.
Poesías completas. Madrid : Visor ; Comunidad de Madrid ; Ayuntamiento de Málaga, 2005. 1603 p.
Укр. перекл. — Поезії / Перед м. і пер. з ісп. П. Марусика // Кур'єр Кривбасу. 2008. № 218/219. С. 354–363.
Рос. перекл. — Стихи разных лет // Иностранная литература.1979. № 5. С.129–137, 198–202.
Стихи // Поэты — лауреаты Нобелевской премии. Москва : Панорама, 1997. С. 362–383.
Стихи // Иностранная литература. 2003. № 5. С. 140–143.

Література

Алейксандре, Висенте // Лауреаты Нобелевской премии : в 2 т. Москва : Прогресс, 1992. Т. 1. С. 8–11.
Зарубіжні письменники : у 2 т. / За ред. Н. Михальської, Б. Щавурського. Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. Т. 1: А–К. С. 25–26.
Ларина О. В. и др. Лауреаты Нобелевской премии. Москва : Дом славянской книги ; Архангельск : ИПП Правда Севера, 2006. 862 с.
Шкляр Л., Шпиталь А. Співець молодості : (Вісенте Алейксандре-і-Мерло) // Пам’ять століть. Планета. Київ, 2008. № 3. С. 100–101.
Кальдерон Е. Пам'ять про людину в його поцілунках. Вісенте Алесіндре, біографія. Барселона : Редакція Stella Maris SL, 2016. С. 112, 256–259.

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Редакція ВУЕ Алейксандре, Вісенте // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Алейксандре, Вісенте
Дата звернення: 5.12.2019.

Оприлюднено: 23.09.2019