Акти історичні

А́кти істори́чні — історичні документи, у яких в юридичній формі зафіксовано постановку чи вирішення питань договірно-правового змісту між певними юридичними сторонами і зазначено безпосередню чи опосередковано конкретного автора та адресата.

За ознакою походження чи авторством історичні акти поділяють на публічні, приватні, приватно-публічні, публічно-приватні; за ознакою місця дії — державні, церковні, світські; за співвідношенням змісту тексту і предметної ситуації — договірні (міжнародні світські договори, конкордати, приватні угоди — відкупу, підряду, купівлі, дарування, обміну та ін.), договірно-законодавчі (давньоримські та середньовічні дипломи, жалувальні, уставні грамоти та ін.), договірно-засвідчувальні (дипломи на титули, чини, звання, мандати, ранги, метрики тощо), договірно-законодавчо-розпорядчі (заповіти монархів), договірно-розпорядчі (духовні грамоти приватних осіб, векселі, указні грамоти, певна частина указів, розпоряджень, постанов), договірно-протокольно-резолютивні (судові грамоти, витяги з протоколів доповідних судних списків, правних грамот тощо), договірно-реєстраційно-облікові (сотниці, витяги із писцових книг тощо), клопотальні (характеристики, рекомендаційні листи, поруки та ін.), договірно-облікові (посольські, родовідні, приходсько-витратні, домові, оброчні книги та ін.), договірно-доповідні (відозви-угоди), договірно-епістолярні (відкриті листи, послання церковних ієрархів, зокрема енцикліки тощо).

У ході історичного розвитку спостерігається певна еволюція актових документів, спричинена, зокрема, ієрархізацією структури суспільства, унормуванням звичаєвого права, систематизацією правових норм. Актові документи за різні історичні періоди збереглися досить нерівномірно. В Україні історичні акти представлені: договорами Київської Русі з Візантією, Галицько-Волинського князівства з Польщею, Литвою, Угорщиною, Тевтонським орденом, Золотою Ордою, церковними уставами Володимира Святославича, Ярослава Мудрого, «Руською правдою»; вкладними, купчими, вірчими, уставними, жалуваними грамотами та ін. Загалом цих актів дійшло до наших днів обмаль. Значно більше збереглося історичних актів, датованих 14 ст. та пізнішим часом (див. Акти гродські та земські). Систематичне вивчення й видання історичних актів почалося у Західній Європі з 17 ст., в Російській імперії — з кінця 18 ст.

Література

  1. Каштанов С. М. Очерки русской дипломатики. Москва : Наука, 1970. 502 с.
  2. Каталог колекції документів Київської археографічної комісії. 1369–1899. Київ : Наукова думка, 1971. 184 с.
  3. Купчинський О. А., Ружицький Е. Й. Каталог пергаментних документів Центрального державного історичного архіву УPCP у Львові. 1233–1799. Київ : Наукова думка, 1972.
  4. Ковальский П. П. Источниковедение истории Украины XVI—XVIII вв : в 4 ч. Днепропетровск : ДГУ, 1977–1979.
  5. Источниковедение истории СССР. Москва : Высшая школа, 1981. 496 с.
  6. Шмидт С. О. О классификации исторических источников // Вспомогательные исторические дисциплины. Ленинград, 1985. Вып. 16. С. 3–24.
  7. Источниковедение отечественной истории. Москва : Наука, 1989. 268 с.
  8. Каштанов С. М. Актовая археография. Москва : Наука, 1998. 318 с.
  9. Універсали Богдана Хмельницького (1648–1657) / Упорядн.: І. Крип’якевич, І. Бутич. Київ : Видавничий дім «Альтернативи», 1998. 416 с.
  10. Купчинський О. А. Акти та документи Галицько-Волинського князівства ХІІІ — першої половини XIV століть. Дослідження. Тексти. Львів : [б.в.], 2004. 1282 с.
  11. Універсали Івана Мазепи (1687–1709) : в 2 кн. / Упорядн.: І. Бутич, В. Ринсевич. Київ; Львів : НТШ, 2002–2006.
  12. Калакура Я. С. Історичне джерелознавство. 2-ге вид., допов. і перероб. Київ : Либідь, 2017. 510 с.

Автор ВУЕ

В. В. Бездрабко

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Бездрабко В. В. Акти історичні // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Акти історичні (дата звернення: 19.10.2021).

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ