Аерофоторозвідка


Аерофотознімок Києва в період Другої світової війни

Аерофоторо́звідка (від аеро…, фото... і розвідка) — один із основних способів повітряної розвідки військової, що передбачає добування відомостей про противника, місцевості (акваторії) за допомогою технічних засобів і здійснюється шляхом фотографування з повітря об’єктів з використанням спеціальних технічних засобів (аерофотоапаратів), встановлених на пілотованих чи безпілотних літальних апаратах. Забезпечує отримання достовірної та повної інформації про сфотографовані об’єкти з великою деталізацією зображення, високими вимірювальними якостями, документальністю й наочністю, високу точність визначення розмірів цілей та їх координат. Успішність виконання аерофоторозвідки залежить від метеорологічних умов, часу й радіаційної обстановки. Можливості аерофоторозвідки визначаються масштабом фотографування (аерофотознімання). За завданнями та деталізацією визначення об’єктів аерофоторозвідка має такі різновиди: детальна розвідка аеродромів, військово-морських баз, шосейних і залізничних доріг; розвідка для визначення типів незамаскованої бойової й транспортної техніки сухопутних військ, польових оборонних споруд і загороджень, населених і командних пунктів, радіотехнічних засобів, кораблів військово-морського флоту; розвідка для отримання загальної характеристики стаціонарних військових і воєнно-промислових об’єктів.


Література

1. Лагузов О.І., Дмитріев М.О., Татаринцев І.О. Шляхи удосконалення технічних засобів повітряної розвідки на літаках бомбардувальної авіації // Наука і техніка Повітряних Сил Збройних Сил України. 2016. № 2.

Автор ВУЕ