Адріанова-Перетц, Варвара Павлівна


Адріанова-Перетц, Варвара Павлівна 

Адріа́нова-Пе́ретц, Варва́ра Па́влівна (12.05.1888, м. Ніжин, тепер Чернігівська обл., Україна — 06.06.1972, м. Ленінград, тепер м. Санкт-Петербург, РФ) — філолог, літературознавець, фольклорист, театрознавець; член-кореспондент ВУАН (з 1926) і АН СРСР (з 1943); заслужений діяч науки РРФСР (з 1958).

Адріанова-Перетц, Варвара Павлівна

Рік народження 1888
Місце народження Ніжин, Чернігівська область, Україна
Рік смерті 1972
Місце смерті Санкт-Петербург, Росія
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ
Напрями діяльності філологія, літературознавство, театрознавство

Життєпис

Закінчила історико-філологічні факультети Вищих жіночих курсів у м. Києві (1910) та Київського університету (1912, екстерном; тепер Київський національний університет імені Тараса Шевченка).

З 1907 брала участь у роботі Семінарію російської філології, що діяв під керівництвом В. Перетца.

1905–1914 викладала у м. Києві в жіночих гімназіях і 1911–1914 — на Вищих жіночих курсах; 1914–1917 — в жіночій гімназії та 1915–1917 — на Вищих педагогічних курсах Товариства експериментальної педагогіки у м. Петрограді (тепер м. Санкт-Петербург).

1917 обрана екстраординарним професором Петроградського вищого педагогічного інституту, де викладала 1921–1923.

1917–1921 — професор Самарського державного університету.

Дійсний член Товариства дослідників української історії, письменства та мови у м. Ленінграді (з 1921) та Комісії давнього українського письменства ВУАН (з 1927).

Працювала в Державному інституті історії мистецтва (1921–1930) й у слов’янському відділі Бібліотеки АН СРСР (1924–1934) у м. Ленінграді.

Від 1934 працювала в Інституті російської літератури АН СРСР на посадах старшого наукового співробітника (1934–1947) та завідувачем сектору давньоруської літератури (1947–1954); одночасно 1950–1951 очолювала сектор фольклору.

Наукові праці присвячені історії української і російської літератури та фольклору 11–18 ст. Досліджувала специфіку літератури Київської Русі; українсько-російські літературні зв’язки; давній український та російський театр. Виявила та опублікувала значну кількість українських книжкових пам’яток. Як дружина В. Перетца зазнала переслідувань.

Визнання

Ломоносовська премія РАН (1917).

Орден Трудового Червоного Прапора (1945).

Праці

  • Житие Алексея человека Божия в древней русской литературе и народной словесности. Петроград, 1917.
  • Сцена та костюм в українському театрі ХVІІ–ХVІІІ в. // Україна. 1925. Кн. 3.
  • Полтавські прислів’я в записках 1850-х рр. // Етнографічний вісник. 1926. Кн. 3.
  • До історії пародії на Україні в ХVІІІ віці («Служба пиворізам» 1740 р.) // Записки істор.-філол. відділу ВУАН. 1928. Кн. 18.
  • «Слово о полку Игореве»: Библиография изданий, переводов и исследований. Москва, Ленинград, 1940.
  • Очерки поэтического стиля Древней Руси. Москва, Ленинград, 1947.
  • Из истории русско-украинских литературных связей в ХVІІ в. (Украинские переводы «Хожения» игумена Даниила и «Сказания Афродитиана») // Исследования и материалы по древнерусской литературе. Москва, 1961.

Література

  1. Еремин И. П. Очерк научной деятельности чл.-корр. АН СССР В. П. Адриановой-Перетц // Труды Отдела древнерусской литературы. 1958. Т. 14.
  2. Варвара Павловна Адрианова-Перетц. Москва, 1963.
  3. Крекотень В. Визначна дослідниця письменства і фольклору // Народна творчість та етнографія. 1972. № 5.
  4. Махновець Л. Є. Пам’яті В. П. Адріанової-Перетц // Радянське літературознавство. 1972. № 7.
  5. Дмитриев Л. А., Лихачев Д. С. и др. Варвара Павловна Адрианова-Перетц: (некролог) // Известия АН СССР. Отделение литературы и языка. 1973. Т. 32. Вып. 1.
  6. Дмитриев Л. Л. «Слово о полку Игореве» в трудах В. П. Адриановой-Перетц // Труды Отдела древнерус. литературы. 1974. Т. 29.
  7. Шаповал А.І. Епістолярна спадщина В. П. Адріанової-Перетц в архівах України // Архіви України. № 2–3 (313–314), 2018. С. 227–248. URL: http://archives.gov.ua/Publicat/AU/AU_2-3_2018/21.pdf

Автор ВУЕ