Адекватність

Адеква́тність (від лат. adaequatus — прирівняний, з adaequare — прирівнювати, уподібнювати) — багатозначний термін:

1) У психології  — відповідність моделі поведінки індивіда відомим моделям поведінки. Адекватна поведінка — це уміння передбачити дії інших людей та робити свої дії зрозумілими і зручними для них, розуміння очікувань оточення, знання й використання соціальних шаблонів, правил тощо.

2) У психології пізнання — відповідність суб’єктивного образу сприйняття об’єкту, тобто точність і повнота пізнання психічної реальності. Адекватне пізнання — таке, що правильно відображає суттєві властивості й відношення предметів і явищ об’єктивного світу. Питання про ступінь адекватності пізнання, тобто про точність і повноту відображення, пов’язане насамперед з практикою, яка є критерієм істини. Адекватність психологічного пізнання людських почуттів, думок тощо досягається шляхом зусиль дослідника в розробці і використанні надійних методик, експериментальних процедур, правильного опису та інтерпретації результатів дослідження.

3) У філософії — відповідність реальності, що існує, очікуваному.

4) У перекладознавстві — відтворення єдності змісту і форми оригіналу засобами іншої мови. До цього поняття входить передання стилістичних та експресивних відтінків, правильний переклад термінів, зрозумілість перекладу. Переклад (насамперед художній) може бути загалом адекватним і за відсутності формальної точності передачі окремих слів і словосполучень, дрібних елементів тексту, якщо він відповідає ідейно-художньому задуму автора.

5) У теорії ймовірності — відповідність фактичних результатів (наприклад, результатів досліду) результатам, отриманим шляхом розрахунків.

6) У техніці — відповідність основних характеристик моделі характеристикам об’єкта, який моделюється.

Автор ВУЕ