Адаптивна зона


Адапти́вна зо́на — комплекс умов середовища, що визначає тип пристосування групи організмів із подібними екологічними вимогами та біологічними особливостями. Весь органічний світ слід розглядати як систему широких або вузьких адаптивних зон, які можна поділити на підзони з ще специфічнішими умовами існування. У тварин адаптивну зону визначають переважно за типом живлення і способом пересування. Типовими прикладами адаптивної зони є зона рослиноїдних ссавців, яку можна поділити на зону насіннєїдних та зону травоїдних, останню, в свою чергу, класифікують на зону копитних і зону гризунів. Серед хижих виділяють зони собак, котів, ведмедів. У рослин критеріями адаптивної зони слугують абіотичні екологічні фактори та будова тіла, у такий спосіб виокремлюють зону хвойних, папоротей, витких рослин. Одну й ту саму адаптивну зону здебільшого займають споріднені організми, однак до широких зон зазвичай входять далекі щодо систематичного відношення види: наприклад, сумчасті кроти потрапляють до зони риючих ссавців, до якої також входять кроти (комахоїдні), сліпаки, сліпачки та різні полівки (гризуни). Автор терміна — англійський біолог Дж. Г. Сімпсон (1944).

Література

  1. Симпсон Дж. Г. Темпы и формы эволюции. Москва : Изд-во иностр. лит., 1948. 358 с.
  2. Северцов А. С. Теория эволюции. Москва : Гуманитар. изд. центр ВЛАДОС, 2005. 380 с.

Автор ВУЕ