Адам Бременський

Адам Бременський

Ада́м Бре́менський (нім. Adam von Bremen; ? — після 1081) — північнонімецький хроніст; автор латиномовної праці «Діяння архієпископів Гамбурзької церкви» у 4-х книгах («Gesta Hammaburgensis ecclesiae pontificum»).

Адам Бременський

(Adam von Bremen)

Рік народження  ?
Місце народження невідомо
Рік смерті після 1081
Напрями діяльності історія

Життєпис

Про Адама Бременського майже не збереглося свідчень. Відомо лише, що родом він був із Верхньої Саксонії, освіту отримав у монастирській школі м. Магдебурга й 1067 був прийнятий каноніком в одну з церков м. Бремена. Свою працю Адам Бременський писав, очевидно, з 1073 до 1076 на замовлення гамбурзького архієпископа Адальберта Бременського (єпископ із 1043 або 1046–1072), отримавши доступ до його архіву, документи якого він широко використовував.

Адам Бременський добре знав роботи своїх попередників-хроністів, монастирські аннали та з великою увагою ставився до усних повідомлень датського короля Свена ІІ Естрідсена (роки правління: 1047–1074 або 1076), Адальберта Бременського та його наближених. У першій книзі хроніки йдеться про передісторію північної місії за часів Каролінгів. Зміст другої книги становить опис основних етапів місіонерської діяльності архієпископів Гамбург-Бремена серед язичників за підтримки імператорської та церковної політики Оттона І Великого у 10 — на початку 11 ст. Тут Адам Бременський приділив значну увагу полабсько-прибалтійським слов’янам, землі яких межували з гамбурзьким архієпископством. Звідси йшла підготовка та здійснювалося проникнення католицьких місіонерів і німецьких феодалів на Полаб’я (територія, розташована на межі Західної та Центрально-Східної Європи, в межах басейнів річок, що впадають до Балтійського й Північного моря).

Автор дав детальну картину розселення слов’янських племен межиріччя Ельби й Одеру в другій половині 11 ст., їх міст (особливо Воліна), торгівлі, релігії, звичаїв і моралі полабсько-прибалтійських слов’ян. Хроніка Адама Бременського є важливим джерелом з історії повстань заельбських слов’ян проти німецьких феодалів 983, 1018 і 1066. Однак, розповідаючи про події історії слов’ян, зокрема про державу князя Ґотшалка (1043–1066), у своєму тексті Адам Бременський виявив національну та релігійну упередженість, що вимагає критичного ставлення до його свідчень. Найціннішою є третя книга хроніки, що описує часи правління гамбурзьким архієпископством Адальберта Бременського, тобто сучасного для хроніста історію. Автор повністю відмовився тут від хронологічної схеми на користь психологічного способу викладу, намагаючись зрозуміти історичні події через призму особистості Адама Бременського. Однак у центрі уваги Адама Бременського все ж знаходяться завдання місіонерської діяльності.

Четверта книга «Опис північних островів» («Descriptio insularum aquilonis») присвячена опису Данії, Норвегії, Швеції, Ісландії та Гренландії. Тут Адам Бременський вперше згадує про колонізацію норманами Північної Америки. Робота закінчується епілогом, де говориться про посередню роль у Саксонській війні 1073–1075 гамбурзького архієпископа Лімара (1072–1101), якому Адам Бременський і присвятив свою хроніку.

Література

  1. Ляскоронский В. Этнография по Адаму Бременскому // Университетские известия. Киев, 1883, № 2. с. 1–24, № 4. с. 25–54. .
  2. Adami Bremensis Gesta Hammaburgensis ecclesiae pontificum // Ausgewahlte Quellen zur deutschen Geschichte des Mittelalters. Quellen des 9. bis 11. Jahrhunderts zur Geschichte der Hamburgischen Kirche und des Reiches. Berlin, 1961. Bd. XI. 751 s.
  3. Трилльмах В. «Деяние епископов Гамбургской церкви» Адама Бременского // Адам Бременский, Гельмольд из Босау, Арнольд Любекский. Славянские хроники / Пер. с лат. Москва : Русская панорама, 2011. 584 с.

Автор ВУЕ