Адамс, Джон Квінсі

Адамс, Джон Квінсі 

А́дамс, Джон Кві́нсі (англ. Adams, John Quincy; 11 липня 1767, м. Брейнтрі, тепер у складі м. Квінсі, округ Норфолк, шт. Массачусетс, США — 28 лютого 1848, м. Вашингтон, округ Колумбія, США) — політик і дипломат, 6-й президент США (1825–1829).

Адамс, Джон Квінсі

(Adams, John Quincy)

Рік народження 1767
Місце народження Квінсі, Массачусетс, Сполучені Штати Америки
Рік смерті 1848
Місце смерті Вашингтон, Колумбія (округ), Сполучені Штати Америки
Alma mater Лейденський університет, Лейден
Напрями діяльності політика, влада державна, дипломатична служба

Життєпис

Народився в сім’ї майбутнього 2-го президента США Джона Адамса. Громадську діяльність розпочав у віці 11 років, виконуючи обов’язки секретаря свого батька під час дипломатичної місії у Францію.

Дж. Адамс навчався в одній із приватних шкіл Парижа (1778–1779), а потім у Лейденському університеті (1780). Володів французькою й данською мовами.

1781 прибув до Росії як офіційний секретар голови першої американської місії в Росії Ф. Дейна.

1782 приїхав до Парижа, де працював його батько, як перекладач брав участь у мирних переговорах США з Великою Британією.

У 17 років у супроводі батька відвідав Голландію, Пруссію, Росію, Данію та Англію.

1787 закінчив Гарвардський коледж (тепер — Гарвардський університет), відкрив адвокатську практику в Бостоні (1790).

У 24 роки опублікував свій перший твір «Публікола» («Publiсola») — відповідь на працю Т. Пейна «Права людини» (через високий рівень твору його спершу приписували батьку Адамса).

1794–1801, 1809–1817 — на дипломатичній службі. 1803 обраний до Сенату.

Був переконаним федералістом: підтримав асигнування для придбання Луїзіани, імпічмент деяких федеральних суддів, закон про ембарго. 1806 став професором риторики й ораторського мистецтва Гарвардського університету. Брав участь у розробці Гентського мирного договору, підписанням якого завершилася англо-американська війна 1812–1814.

1817 президент Дж. Монро призначив Дж. Адамса державним секретарем США (аналог посади міністра закордонних справ). Дж. Адамс вважається одним із головних авторів «доктрини Монро», що передбачала невтручання європейських держав у справи Західної півкулі й упродовж тривалого часу визначала політику США щодо Латинської Америки.

Заслугою Дж. Адамса є укладення англо-американської конвенції про кордон між США й центральною частиною Британської Північної Америки (1818), договір Адамса — Оніса між США й Іспанією, що узаконював анексію Сполученими Штатами Флориди й визначив кордон між США та іспанською Мексикою, закріпивши за США статус трансконтинентальної держави (1819). Діяльність Дж. Адамса дозволила запобігти розширенню володінь Російської імперії в Північній Америці.

1824 Дж. Адамс взяв участь у виборах президента США, на яких жоден кандидат не здобув більшості голосів. Згідно з Конституцією, у зв’язку з необранням президента на виборах Палата представників США обрала його президентом США. Це єдиний випадок в історії США, коли майбутнього президента визначив законодавчий орган.

На посаді голови держави Дж. Адамс виступав на захист митної політики й проти рабства, налаштувавши проти себе більшість депутатів від південних штатів. 1828 програв вибори Е. Джексону. Після закінчення терміну президентської діяльності усамітнився у своєму маєтку у м. Квінсі.

1831 повернувся в політику, обраний до Палати представників. У Конгресі виступав проти рабства, політики «південного експансіонізму», «переселення індіанців» і вторгнення в Мексику.

Помер у Вашингтоні під час засідання Конгресу.

Література

  1. Nagel P. John Quincy Adams: A Public Life, a Private Life. New York, 1999.
  2. Нарис історії Сполучених Штатів. Київ, 2002.
  3. Тіндалл Дж. Б., Шай Д. Е. Історія Америки / Пер. з англ. Л. Притула, Г. Сташків, О. Щур. Львів, 2010.

Автор ВУЕ