Адамо, Сальваторе

Адамо, Сальваторе 

Адамо́, Сальвато́ре (франц. Adamo, Salvatore; 01.11.1943, м. Козімо, Італія) — співак, автор і виконавець пісень, актор.

Адамо, Сальваторе

(Adamo, Salvatore)

Рік народження 1943
Місце народження Козімо, Італія
Напрями діяльності акторське мистецтво, музичне мистецтво

Життєпис

1947 переїхав до Бельгії, де його батько знайшов роботу на шахті. Навчався у католицькому Інституті святого Фердинанда (м. Жемапп), вивчав філологію.

В 11-річному віці співав у церковному хорі, у 12-річному зайняв перше місце на музичному конкурсі у м. Жемаппі; з 14 років грав на гітарі. 1960 переміг на конкурсі радіо Люксембург, виконавши пісню «Si j’osais» («Якби я наважився»).

Творчість

1961 з’явилися його диски французькою, італійською, англійською мовами.

1963–1964 стали популярними пісні «Sans toi, ma mie» («Без тебе, моя люба»), «Les filles du bord de mer» («Дівчата з узбережжя»), «Tombe la neige» («Падає сніг»). Співак став відомим після концертів у паризькому концертному залі «Олімпія» (1965).

У 1964–1970 був єдиним співаком, що за продажем дисків і популярністю міг сперечатися з англійським квартетом «Бітлз», а 1966 був першим за продажем дисків. Загалом за кар’єру продав понад 100 млн дисків. Наприкінці 1964 пісня «Vous permettez, monsieur» («Ви дозволите, пане?») очолювала хіт-парад радіостанції «Європа-1».

Пісня «Tombe la neige» («Падає сніг») виходила на перше місце у хіт-парадах понад 40 країн, зокрема упродовж 6 років очолювала хіт-паради в Японії, де відомо більше 200 версій цієї пісні (загалом у світі є понад 500 версій, зокрема, одну з них виконує український співак О. Скрипка).

Романтичні пісні С. Адамо написані у ритмах танго, вальсу, з простими мелодіями, які легко запам’ятовуються. 1968 в одному з інтерв’ю С. Адамо розповідав, що коли почав співати, він «плив проти течії», тобто рухався у бік традиційної пісні, тоді як молодь його віку прямувала у бік сучасної пісні з божевільними ритмами. С. Адамо захищав пісенні традиції, втілені у творчості Ж. Бреля і Ж. Брассенса. Журналісти називали його «останнім романтиком нашого сторіччя».

Серед ліричних пісень, написаних і виконуваних Адамо:

  • «Elle» («Вона»; 1964);
  • «J’aime» («Я люблю»),
  • «La nuit» («Ніч»; обидві — 1965);
  • «J’avais oublié que les roses sont roses» («Я забув, що троянди рожеві»; 1971);
  • «C’est ma vie» («Це моє життя»; 1975);
  • «Eve de mon rêve» («Єва моєї мрії»; 2003);
  • «Fleur» («Квітка»; 2007) та ін.

С. Адамо присвячує пісні видатним людям:

  • «Vladimir» («Володимир» — В. Висоцькому; 1981);
  • «Vincent» («Вінсент» — В. Ван Гогу; 1987);
  • «Alice» («Аліса» — Ж. Брассенсу);
  • «Ce Georges» («Цей Жорж» — Дж. Клуні; обидві — 2007);
  • «Pourquoi tu chantes?» («Чому ти співаєш» — 2010; М. Каллас) тощо;

політичним і соціальним проблемам:

  • «Inch’ Allah» («Іншалла»; 1966, друга версія 1993) про ізраїльсько-арабський конфлікт;
  • «Manuel» («Мануель»; 1976) проти франкістського режиму;
  • «Les collines de Rabiah» («Пагорби Рабіа»; 1983) про події у Лівані;
  • «Alors, marchez!» («Тоді маршируйте!»; 1992) проти війни, за мир;
  • «Sans domicile» («Без домівки»; 1995) про бездомних.

Пісня «Les Gratte-Ciel» («Хмарочоси»; 1969) — сюрреалістична фантазія, що зображує великі держави, які заради управління світом знищують себе, після подій 11.09.2001 стала сприйматися як пророцтво.

С. Адамо глибоко хвилює проблема дітей-солдатів і жертв війни, які страждають від насилля і злиднів. 1979 він написав на цю тему пісню «Tout le long du Mekong» («Уздовж Меконга»), 1994 — пісню «Enfants» («Діти»). Пісенна творчість С. Адамо вирізняється багатством уяви, розмаїттям тем, що надихають автора, поєднанням старого і нового, сучасних ритмів з чудовою мелодією.

С. Адамо виступав з гастролями у багатьох країнах світу, зокрема: Туреччині, Лівані, Канаді, Нідерландах (1963–1964), США (1970), колишньому СРСР (1972, 1981), Бразилії, Аргентині, Іспанії (1976), Єгипті (2008), Україні (2013); здійснив 38 турне Японією. Він — єдиний франкомовний співак, що виступав у Будокан-холі у Токіо (15 тис. глядачів).

С. Адамо — автор поетично-пісенних збірок:

  • «Поезії та пісні» («Poesie et chansons»; 1975);
  • «Той, хто зачаровує океани» («Le Charmeur d’oceans»; 1980);
  • «Слова душі» («Le mots de l’ame»; 1993);
  • «Для тих, хто ще мріє. Найкращі в житті пісні» («A ceux qui rêve encore: Les plus belles chansons d’une vie»; 2003);
  • роману «Спогад про щастя — це теж щастя» («Le souvenir de bonheur est encore du bonheur»; 2001).

Знімається у кіно, ролі у фільмах: «Родина Арно» (1967), «Острів маків», «Борг» (обидва — 1970), «Залиш свої руки на моїх стегнах» (2003), «Лілі Давид» (2012). Займається живописом.

З 1993 на громадських засадах посол ЮНЕСКО. З цією місією відвідав багато країн (зокрема, В’єтнам, Албанію). 1999 брав участь у кампанії зі збору іграшок для дітей, постраждалих під час кризи у Косово, 2005 — для дітей Афганістану; також виступав на численних благодійних телемарофонах і концертах, зокрема, на користь жертв землетрусів на Гаїті та в Японії. Посол ЮНІСЕФ (з 1993).

Визнання

Нагороджений Срібною медаллю міста Жемаппа (1973), бельгійським орденом Корони (1991).

Офіцер ордена Почесного легіону (Франція, 2005).

Велика міжнародна премія поезії (2010).

Почесна музична премія «Віктуар» за усю творчість (2014).

Твори

  • Сhansons racontée aux enfants. Paris, 1968.
  • Poesie et chansons. Paris, 1975.
  • Le Charmeur d’oceans. Paris, 1980.
  • Le mots de l’ame. Paris, 1993.
  • Le souvenir de bonheur est encore du bonheur. Paris, 2001.
  • A ceux qui rêve encore: Les plus belles chansons d’une vie. Paris, 2003.
  • І т а л. п е р е к л. — La notta... l’attesta. / Traduttore N. Buzzati. Roma, 2015.

Література

  1. Сальваторе Адамо // Музыкальная жизнь. 1972. № 12.
  2. Возвращение Сальваторе Адамо // За рубежом. 1977. № 33.
  3. Прокофьев В. Месье «Падает снег» // Труд. 2002. 19 сентября.
  4. Москалец А. Прошлогодний снег // Киев­ские ведомости. 2002. 3 ноября.
  5. Coljon Th. Adamo — c’est sa vie. Paris, 2003.
  6. Boquan Ch. Adamo: 50 ans de Bonheur. Lille, 2013.
  7. Colyon Th. Adamo — 50 ans du succes. Waterloo, 2013.
  8. Adamo G. Adamo: Histoire d’une famille. Waterloo, 2015.

Додатково

Автор ВУЕ