Адамович, Алесь

Адамович, Алесь 

Адамо́вич, Але́сь (біл. Адамовіч, Алесь; справжнє ім’я — Адамович Олександр Михайлович, біл. Адамовіч Аляксандр Міхайлавіч; 03.09.1927, с. Конюхи, тепер Копильського району Мінської обл., Білорусь — 26.01.1994, Москва, РФ) — письменник, літературознавець, критик і публіцист, член-кореспондент АН БРСР/НАН Білорусі з 1980.

Адамович, Алесь

Справжнє ім’я Олександр
Рік народження 1927
Місце народження Конюхи, Копильський район, Мінська область, Білорусь
Рік смерті 1994
Місце смерті Москва, Росія
Alma mater Білоруський державний університет, Мінськ
Напрями діяльності літературна творчість, проза, літературознавство, критика літературна, публіцистика

Життєпис

1950 закінчив філологічний факультет Білоруського державного університету (Мінськ). Кандидат філологічних наук (1953). Доктор філологічних наук (1962), професор (1971).

З 1976 — завідувач сектором літературних взаємозв’язків Інституту літератури ім. Янки Купали АН БРСР, з 1987 — директор Всесоюзного НДІ кіномистецтва (Москва).

Писав білоруською і російською мовами. Основні твори:

  • роман-дилогія «Партизани» («Партызаны»; ч. 1 — «Війна під стріхами» («Вайна пад стрэхамі»), 1960; ч. 2 — «Сини вирушають на бій» («Сыны ідуць у бой»), 1963 (обидві частини екранізовано 1970 року)];
  • «Хатинська повість» («Хатынская повесть», написано російською мовою, 1972; український перекл. — 1974, білоруський — 1976);
  • повість «Карателі: радість ножа, або Життєпис гіперборейців» («Карнікі: Радасць нажа, або Жыццяпіс гіпербарэйцаў»; 1981) та ін. — про трагічні події Другої світової війни.

Один з авторів книги «Я з вогняного села…» («Я з вогненнай вёскі…», у співавторстві Я. Брилем і В. Колесником; 1975), де зібрано свідчення людей, які випадково врятувалися, коли гітлерівці знищували білоруські села разом з їхніми мешканцями.

«Блокадну книгу» («Блокадная книга»; 1977–1981, у співавторстві з Д. Граніним побудовано на спогадах мешканців м. Ленінграда, які пережили блокаду, та на документальних матеріалах періоду Другої світової війни.

У повісті «Остання пастораль» (1986) А. Адамович намагається уявити життя людства після ядерної війни.

А. Адамович — автор літературознавчих і критичних праць:

  • «Шлях до майстерності: становлення мистецького стилю К. Чорного» («Шлях да майстэрства: станаўленне мастацкага стылю К. Чорнага»; 1958);
  • «Білоруський роман» («Беларускі раман»; 1961);
  • «Становлення жанру» («Становление жанра», російською мовою; 1964);
  • «Горизонти білоруської прози» («Горизонты белорусской прозы», російською мовою; 1974) та ін.

Українською мовою окремі твори А. Адамовича переклали Г. Ігнатенко, М. Львович.

Твори

  • Собрание сочинений: В 4 т. Минск, 1981–1983.
  • Сказ пра Івана Мележа. Минск, 1984.
  • Апакаліпсіс па граф іку. Минск, 1992.
  • Адамович А.М. Отвоевались! Москва : Молодая гвардия, 1990. 254 с.
  • У к р. п е р е к л. — Хатинська повість. Київ, 1974.
  • Я з вогняного села. Київ, 1977 (у співавторстві).

Література

  1. Новиченко Л. Работы белорусского критика // Вопросы литературы. 1959. № 11.
  2. Холодяков И.В. Повесть А. Адамовича «Каратели». Выбор человека в мире бесчеловечности // Литература в школе. - 2005. № 6. С. 23-25.
  3. Из переписки Игоря Дедкова с Василем Быковым и Алесем Адамовичем // Знамя. 2006. № 1. С. 136-171.
  4. ДОСЬЕ: К 90-летию белорусского писателя Алеся Адамовича // Новости Белоруси. Культура. 01.09.2017.

URL: http://www.belta.by/culture/view/dose-k-90-letiju-belorusskogo-pisatelja-alesja-adamovicha-264440-2017/

Автор ВУЕ