Адамар, Жак Саломон

Адамар, Жак Саломон 

Адама́р, Жак Саломо́н (Hadamard, Jacques Salomon; 08.12.1865, м. Версаль, Франція — 17.10.1963, м. Париж, Франція) — математик, член Паризької АН (з 1912), іноземний член АН СРСР (з 1929).

Адамар, Жак Саломон

(Hadamard, Jacques Salomon)

Рік народження 1865
Місце народження Версаль, Франція
Рік смерті 1963
Місце смерті Париж, Франція
Напрями діяльності математика, алгебра, геометрія, ймовірностей теорія, механіка аналітична

Життєпис

Середню освіту отримав в ліцеї Людовика Великого у 1883, навчався в Політехнічній школі. У 1890 закінчив Вищу нормальну школу (усі навчальні заклади — у Парижі) і почав викладацьку діяльність. Першу наукову працю опублікував у шістнадцятирічному віці. У 1892 захистив докторську дисертацию з теорії комплексних функцій та отримав ступінь доктора наук. З 1893 працював у Бордо, потім у Парижі: Сорбонні (1900-1912), Коллеж де Франс (1897-1935), Політехнічній школі (1912-1937), Центральній школі мистецтв та ремесел (1920-1935). У 1930 був учасником математичного з’їзду, що відбувався в м. Харкові. Під час Другої світової війни емігрував до Сполучених Штатів Америки, у 1945 повернувся до Франції.

Наукова діяльність

Довів асимптотичний закон розподілу простих чисел. Йому належать фундаментальні роботи з теорії функцій, аналітичної механіки, алгебри, геометрії, теорії ймовірностей, топології, а також психології творчості. З іменем Адамара пов’язані рішення багатьох математичних та технічних проблем: теорема Коші — Адамара для радіуса збіжності степеневого ряду, гіпотеза Адамара в теорії пластин, оптичне перетворення Адамара, спектрометр Адамара, матриці Адамара для гіперболічних рівнянь, умова Лежандра — Адамара позитивності акустичного тензора твердого тіла, рівняння Адамара для хвиль на воді, теорема Френеля — Адамара, нерівність Адамара для визначників тощо.

Працями Адамара закладено основи багатьох напрямків у математиці. Брав активну участь в громадському житті, у вирішенні соціальних проблем, був членом Почесного комітету Руху за мир проти расизму та антисемітизму, працював у Центральному комітеті Ліги прав людини, сприяв створенню Єврейського університету в м. Єрусалимі. Під час Другої світової війни допомагав вченим, які змушені були залишити нацистську Німеччину. Багато уваги надавав шкільному викладанню. Автор підручників з елементарної геометрії, які були видані в українському перекладі 1953–1955.

Відзнаки

Лауреат багатьох премій Французької та іноземних академій наук. 1956 нагороджений Золотою медаллю Національного центру наукових досліджень.

Праці

  • Essai sur la Psychologie de l’invention dans le Domaine Mathematique. Paris, 1959.
  • У к р. п е р е к л. — Елементарна геометрія: посібник для вчителів сільських шкіл. Київ, 1953–1955.
  • Р о с. п е р е к л. — Исследование психологии процесса изобретения в области математики / Пер. с франц. М. А. Шаталовой и О. П. Шаталова; под ред. И. Б. Погребысского. Москва, 1970.

Література

  1. Полищук Е. М., Шапошникова Т. О. Жак Адамар. 1865–1963 / Отв. ред. В. М. Бабич. Ленинград, 1990.
  2. Мазья В. Г., Шапошникова Т. О. Жак Адамар — легенда математики. Москва, 2008.

Автор ВУЕ