Агін, Олександр Олексійович

Агін, Олександр Олексійович. Художник Тарас Шевченко. Портрет Агіна, 1840—1844

А́гін, Олекса́ндр Олексі́йович (рос. Агин, Александр Алексеевич; 1817, с. Петровське, тепер Псковська обл., РФ — 1875, селище Качанівка, тепер Ічнянського району Чернігівської обл.) — графік, ілюстратор, один із засновників російської жанрової ілюстрації.

Агін, Олександр Олексійович

Рік народження 1817
Місце народження Петровське, Псковська область, Росія
Рік смерті 1875
Місце смерті Качанівка, Ічнянський район, Чернігівська область, Україна
Alma mater Академія мистецтв імператорська
Напрями діяльності мистецтво образотворче, графіка (у мистецтві)

Життєпис

Як позашлюбний син кріпачки, разом із молодшим братом отримав скорочене прізвище свого батька — небагатого поміщика, відставного ротмістра кавалергардського полку, учасника війни з Наполеоном 1812 О. П. Єлагіна. З 1827 навчався у Псковській гімназії, а 1834 вступив до Петербурзької академії мистецтв.

З 1836 (водночас із Т. Шевченком, з яким тривалий час підтримував добрі стосунки) навчався в класі К. Брюллова.

1839 О. Агін закінчив навчання зі званням учителя малювання. Отримував допомогу від Товариства заохочення художників, яке пропагувало образотворче мистецтво шляхом тиражування графічних творів. Ймовірно, саме зв’язки з Товариством спричинили Агінове захоплення книжковою ілюстрацією.

1853 переїхав до м. Києва, де викладав малювання у кадетському корпусі, працював бутафором та гримером у театрі Бергера, домашнім учителем та, за деякими даними, збирався обійняти дрібну посаду чиновника.

1864 О. Агін переселився до Качанівки, маєтку колекціонера й мецената В. Тарновського в Чернігівській губернії, у родині якого працював учителем малювання.

Діяльність

Серед ранніх творів О. Агіна — портрети, ілюстрації до поеми «Демон» М. Лермонтова, вірша «Воєвода» О. Пушкіна.

1844–1845 на замовлення Товариства заохочення художників О. Агін виконав 83 ілюстрації до Старого Завіту. Результатом цієї першої великої серії робіт став альбом гравірованих на міді К. Афанасьєвим рисунків О. Агіна «„Старий Завіт“ у картинках» (виданий 1846, перевиданий 1861 з 54 рисунками).

1849 для п’єдесталу пам’ятника І. Крилову в Літньому саду м. Санкт-Петербурга (скульптор П. Клодт) О. Агін зробив ескізи горельєфів із зображенням персонажів творів байкаря.

Від середини 1840-х О. Агін почав активно працювати над ілюструванням літературних творів сучасників.

З 1844 ілюстрував випуски петербурзької «Літературної газети» (редактор А. Краєвський).

1846 співпрацював з альманахом «Петербурзька збірка» М. Некрасова.

Серед творів, проілюстрованих О. Агіним: «Ротмістр Хрущов», «Дивна перепілка» та «Зла людина» Є. Гребінки, нарис «Петербурзький фейлетоніст» І. Панаєва, поема «Поміщик» І. Тургенєва.

Співпрацював із гравером-ксилографом Є. Бернардським, який на основі малюнків О. Агіна творив гравюри на дереві. У них виник задум серії зі 100 великих ілюстрацій до «Мертвих душ» М. Гоголя, виданих окремо (під кожним малюнком передбачалося кілька рядків тексту гоголівської поеми, який пояснював би зміст малюнка), та 100 малих малюнків, розміщених у тексті. Втім, М. Гоголь категорично відмовився перевидавати твір з ілюстраціями. О. Агін і Є. Бернардський із кінця 1846 почали видавати вже готові великі ілюстрації окремо, випусками-зошитами по 4 малюнки кожен. Однак і в такому вигляді видання не було завершено (вийшло тільки 18 випусків з 25 передбачених, загалом 72 ілюстрації). Усі ілюстрації були опубліковані 1892 (перевидані методом фототипу 1893), коли книготорговець Д. Федоров випустив альбом «Сто малюнків до поеми Гоголя», а згодом альбом «Сто чотири малюнки до поеми М. В. Гоголя „Мертві душі“», до якого долучено ще три малюнки О. Агіна та фото оголошення про вихід першого (1846) видання.

На початку 1850-х О. Агін ледь перебивався дрібними замовленнями для журналів.

Твори

Ілюстрація Олександра Агіна до "Мертвих душ" Миколи Гоголя, 1840-і

В ілюстраціях до «Мертвих душ» О. Агін інтерпретував образи гоголівських героїв, поєднавши гротескність, реалістичність і психологізм. Його образи пластичні, загальна композиція виважена, з характерними побутовими деталями. Серед інших творів О. Агіна — малюнки жанрового характеру для «політипажів», розміщених у виданні О. Башуцького «Ілюстрації» (1848–1850), та серія «Петербурзькі народні типи».

Визнання

Слава прийшла до О. Агіна тільки у 20 ст., коли «Мертві душі» М. Гоголя почали видаватися з його ілюстраціями до тексту.

1902, коли вичерпався строк дії виключних авторських прав на твори М. Гоголя, що належали петербурзькому видавцю А. Марксу, «Мертві душі» з ілюстраціями О. Агіна вийшли відразу у двох петербурзьких видавництвах. Згодом багаторазово перевидавалися. Ілюстрації О. Агіна часто супроводжували також переклади «Мертвих душ», зокрема, видані німецькою мовою у Лейпцизі (1913), Берліні (1954) та ін.

Оригінали ілюстрацій О. Агіна до «Мертвих душ» М. Гоголя зберігаються в Державному Російському музеї в Санкт-Петербурзі та у Державному історичному музеї в Москві.

Література

  1. Стернин Г. Ю. Александр Алексеевич Агин 1817–1875. Москва: Искусство,1955, 152 с.
  2. Курбатов В. Я. «Художник с умом и чувством…» // Альманах библиофила. Москва: Книга, 1975. с. 212—232.
  3. Курбатов В. Я. А. А. Агин. Ленинград: Художник РСФСР, 1979. 481 с.
  4. Сто рисунков из сочинения Н. В. Гоголя «Мертвые души». Рисовал А. Агин, гравировал Е. Бернардский: Факс. изд. Москва: Книга, 1985, 31 с.

Автор ВУЕ

Л. Л. Корнєєва

Покликання на цю статтю:
Корнєєва Л. Л. Агін, Олександр Олексійович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Агін, Олександр Олексійович (дата звернення: 14.11.2019).