Агібалов, Василь Іванович

Агіба́лов, Васи́ль Іва́нович
Агібалов, Василь Іванович

Агіба́лов, Васи́ль Іва́нович (08(21).04 1913, с. Велика Гнилуша, тепер с. Лозове Воронезької обл., РФ — 18.02. 2002, м. Харків, Україна) — скульптор, народний художник України з 1978.

Агібалов, Василь Іванович

Рік народження 1913
Місце народження Лозове, Воронезька область, Росія
Рік смерті 2002
Місце смерті Харків, Україна
Напрями діяльності мистецтво образотворче, скульптура

Життєпис

1934–1942 навчався в Харківському художньому інституті (тепер — Харківська державна академія дизайну і мистецтв) у Л. А. Блох. Викладав у Ворошиловградському (тепер Луганському державному) художньому училищі (1944–1949), Харківському художньому інституті (1949–1954).

Творчість

Працював у станковій і монументальній пластиці. Разом з В. Мухіним і В. Федченком створив пам’ятники: В. Леніну в м. Луганську (1949), «Молода гвардія» в м. Краснодоні (1954); у співавторстві з М. Овсянкіним — монумент Вічної Слави у м. Дніпропетровську (тепер м. Дніпро; 1967); з Я. Риком, М. Овсянкіним — монумент на честь проголошення радянської влади в Україні (1975; демонтовано 2011), меморіальний комплекс Слави (1977), пам’ятник Воїну-визволителю (1981; усі три — в м. Харкові); також був скульптором меморіального комплексу Слави у м. Кіровограді (тепер м. Кропивницький; 1994), пам’ятників C. Косіору (1966), І. Кожедубу (1992), воїнам-афганцям (1997), бюста М. Кошкіна (1992), пам’ятного знаку на честь 1000-річчя хрещення України-Руси (1998; усі — в м. Харкові). Автор скульптурних портретів, зокрема Т. Шевченка, селекціонера-генетика В. Юрьєва (обидва — 1961) та ін. Твори зберігаються у Національному художньому музеї України, Харківському художньому музеї. Державна премія ім. Т. Г. Шевченка, 1977.

Література

  1. Спутник краеведа Харьковщины. Харьков, 2014.

Автор ВУЕ

Покликання на статтю

Опитування читачів ВУЕОпитування читачів ВУЕ