Агрохімічна лабораторія


Уманський національний університет садівництва. Визначення якісних показників питної води

Агрохімі́чна лаборато́рія — багатозначний термін:

1) Спеціально обладнане приміщення для проведення агрохімічних аналізів ґрунту, добрив, рослин тощо.

Агрохімічні лабораторії поділяють на:

  • навчальні,
  • дослідні,
  • виробничі, або контрольні.

У навчальних агрохімічних лабораторіях, що утворюють у сільськогосподарських вузах, технікумах, проводяться практичні заняття студентів з агрохімії. У них проводять також агрохімічні аналізи, необхідні для кафедр агрохімії та ґрунтознавства.

Дослідні агрохімічні лабораторії, що є структурними одиницями науково-дослідних інститутів, дослідних станцій, вивчають хімічні та біохімічні процеси, які відбуваються в ґрунті й рослинах, мінеральне живлення рослин, застосування добрив, хімічні засобів меліорації ґрунтів, регуляторів росту, гербіцидів, провадять польові досліди для встановлення ефективності впливу добрив на кількість і якість урожаю сільськогосподарських культур.

До виробничих, або контрольних, агрохімічних лабораторій належали зональні агрохімічні лабораторії, створені 1964 при обласних державних сільськогосподарських дослідних станціях, у деяких науково-дослідних інститутах і ВНЗ (1981 перетворені на державні обласні проектно-розвідувальні станції хімізації сільського господарства; 1999 — на державні проектно-технологічні центри охорони родючості ґрунтів і якості продукції). Від 2013 їх роль виконують філії Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України». Виробничі агрохімічні лабораторії — одна з найважливіших ланок агрохімічної служби. У 1960–1970-х виробнича агрохімічна лабораторія складалася з двох відділів: оперативного (до якого входили групи агрохімічного обстеження сільськогосподарських земель, польових дослідів із добривами і картографії) та аналітичного (з групами аналізу ґрунтів, добрив, кормів і рослин).

З-поміж завдань агрохімічної лабораторії:

  • повне агрохімічне обстеження земель господарств, сортовипробувальних дільниць та інших сільськогосподарських підприємств;
  • проведення масових аналізів ґрунтів, добрив і рослин;
  • організація польових дослідів у господарствах для вивчення ефективності добрив та розробки рекомендацій щодо їх раціонального використання;
  • здійснення контролю над раціональним застосуванням добрив та хімічних засобів меліорації ґрунтів.

Зональні агрохімічні лабораторії здійснювали агрохімічні дослідження земель, провадили польові досліди з метою уточнення рекомендацій науково-дослідних установ щодо використання добрив у різних ґрунтово-кліматичних зонах, здійснювали облік економічної ефективності застосування добрив, допомагали впроваджувати у сільськогосподарське виробництво досягнення агрохімічної науки і передового досвіду, пропагували агрохімічне знання, брали участь в організації та проведенні заходів з підвищення кваліфікації працівників сільського господарства. Разом із фахівцями обласних і районних виробничих управлінь сільського господарства і спеціалістами господарств ці агрохімічні лабораторії складали плани використання добрив, вапнування кислих і гіпсування засолених ґрунтів; визначали потреби і розробляли пропозиції щодо найраціональнішого розподілу мінеральних добрив та хімічних засобів меліорації ґрунтів у зоні своєї діяльності; контролювали раціональне використання добрив, вапнування й гіпсування ґрунтів; здійснювали нагляд за якістю мінеральних добрив і хімічних засобів меліорації ґрунтів.

Зональні агрохімічні лабораторії виконували хімічні аналізи основних видів кормів щодо їхньої загальної, білкової та вітамінної поживності; здійснювали масові хімічні аналізи для всебічної оцінки сільськогосподарської продукції. У зоні своєї діяльності агрохімічні лабораторії виявляли запаси і визначали якість місцевих добрив (торфу, вапняних туфів тощо), а також розробляли заходи щодо ефективного застосування хімічних засобів у господарствах.

Результати агрохімічних досліджень ґрунтів зональні агрохімічні лабораторії передавали господарствам у вигляді агрохімічних картограм вмісту поживних речовин у ґрунтах (фосфору, калію), картограм кислотності (лужності) ґрунтів та потреби їх у вапнуванні (гіпсуванні). До картограм додавалися рекомендації щодо раціонального використання добрив залежно від вмісту поживних речовин у ґрунті, кліматичних та організаційно-господарських умов.

1964 в Україні було 25 зональних агрохімічних лабораторій (по одній на область). За радянських часів агрохімічні лабораторії виробничого призначення в Україні існували й у системі Республіканського проектного інституту по землевпорядкуванню Укрземпроект (тепер Державне підприємство «Головний науково-дослідний і проектний інститут землеустрою» при Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру). Від 1999 державні проектно-технологічні центри охорони родючості ґрунтів і якості продукції (центри «Облдержродючість») підпорядковувалися центральному органу — Інституту охорони ґрунтів при Міністерстві аграрної політики і продовольства України.

Основні завдання центрів «Облдержродючість»: здійснення єдиної науково-технічної політики щодо охорони родючості ґрунтів, а також раціонального, екологічно безпечного використання земель сільськогосподарського призначення, проведення державного моніторингу земель сільськогосподарського призначення з метою відстеження змін родючості ґрунтів, забруднення залишками пестицидів, агрохімікатами, важкими металами, радіонуклідами, проведення агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення. Матеріали цих обстежень і карти ґрунтів необхідні для організації території земель господарства і розробки заходів з їх раціонального використання, підвищення культури землеробства.

Виробничі агрохімічні лабораторії існують також у деяких господарствах та на сільськогосподарських підприємствах. В агрохімічних лабораторіях проводять складні агрохімічні аналізи ґрунту, добрив, хімічних меліорантів, сільськогосподарської продукції. За сучасних умов завданням агрохімічних лабораторій є проведення агрохімічного обстеження земель сільськогосподарського призначення, організація та проведення польових дослідів з добривами з метою уточнення рекомендацій науково-дослідних установ з використання добрив у сільськогосподарському виробництві, розробка рекомендацій з застосування добрив, контролю за їх використанням та якістю, проведення аналізів, пов’язаних з великомасштабними обстеженнями ґрунтів, аналізу основних видів кормів з визначення загальної та білкової поживності, мінерального складу та вмісту вітамінів.

2) Установа, що проводить спеціальні дослідження з агрохімії.

Література

  1. Городній М. М. Агрохімія. 4-те вид., переробл. та доп. Київ : Арістей, 2008. 936 с.
  2. Храмцов Л. И., Храмцов В. Л. Мировые агротехнологии. Донецк : ИМА-пресс, 2010. 421 с.
  3. Камінська В. В., Клименко І. І. Продуктивність культур ланки зернопросапної сівозміни залежно від удобрення // Вісник аграрної науки. 2014. № 8. С. 10–13.
  4. Клименко І. І. Характеристика екотоксикологічного стану агроекотопів за показниками захисних функцій ґрунту // Агроекологічний журнал. 2014. № 2. С. 100–103.
  5. Корсун С. Г., Буслаєва Н. Г., Клименко І. І. Формування потенційної та ефективної родючості темносірого опідзоленого ґрунту в умовах Правобережного Лісостепу // Збірник наукових праць Національного наукового центру «Інститут землеробства НААН». 2014. Вип. 1–2. С. 40–47.

Автор ВУЕ