Агровиробниче групування ґрунтів


Агровиробни́че групува́ння ґрунті́в — об’єднання окремих контурів видів та різновидів ґрунтів у більші групи (масиви) з близькими агрономічними властивостями й рівнем родючості, для яких можна запропонувати однакове сільськогосподарське використання та схожі заходи агротехніки. За масштабом узагальнення агровиробничі групування ґрунтів бувають загальнодержавні, регіональні й господарські. Загальнодержавні агровиробничі групування ґрунтів складають для обліку площ ґрунтів за угіддями, групи виділяють за єдністю генетичних особливостей і агрономічних показників ґрунтів, враховуючи зональні та провінційні умови. Регіональні групування проводять для АР Крим, областей, районів і використовують для раціонального розміщення посівів сільськогосподарських культур, розробки систем землеробства, розподілу добрив, хімічних меліорантів, пестицидів та ін. Господарські групування складають для державних, колективних, приватних сільськогосподарських агроформувань і фермерських господарств на підставі узагальнення та інтерпретації матеріалів ґрунтових обстежень. Агровиробниче групування ґрунтів є обов’язковим завершальним етапом великомасштабного обстеження ґрунтів кожного господарства. Його матеріали є виробничим документом, необхідним для практичної діяльності агроперсоналу, що дає змогу оптимально використовувати ґрунти, меліоранти, добрива, застосовувати раціональну систему обробітку та протиерозійні заходи.

Розрізняють комплексні (загальні) і спеціалізовані агровиробничі групування ґрунтів. Найпоширеніші — комплексні групування ґрунтів, коли ґрунти об’єднують за сукупністю властивостей, що характеризують їхню потенційну родючість і уможливлюють на різних масштабних рівнях визначати придатність ґрунтового покриву для вирощування певних сільськогосподарських культур, вирішувати загальні питання землеустрою та землеробства (установлювати межі полів і сільськогосподарських угідь, системи обробітку ґрунту, застосування добрив тощо).

Об’єднання ґрунтів у агрогрупи передбачає дотримання двох головних принципів: численні ґрунтові відміни необхідно звести до мінімальної кількості агровиробничих груп; виділені агрогрупи повинні істотно відрізнятися між собою агрономічно. Згідно з «Інструкцією до обстеження ґрунтів України» (1957) в агрогрупи об’єднують генетично близькі ґрунтові види, які не належать до одного типу ґрунтоутворення, але подібні за стадією розвитку в межах даного типу.

Ще одним принципом об’єднання ґрунтів у агрогрупи є їхня близькість за умовами залягання та ступенем впливу на них ґрунтотвірного процесу. Велике значення має глибина залягання щільного солонцевого (ілювіального) горизонту, гранулометричний склад ґрунту, який визначає водопроникність, водопідіймальну здатність, швидкість висихання, вологоємність, доступність ґрунтової вологи для рослин, швидкість фільтрації та всмоктування води, тепловий і водно-повітряний режими. Важливий для агровиробничого групування ґрунтів структурний стан ґрунтів, ґрунтова порода, її будова, гранулометричний і хімічний склад, властивості, глибина залягання підстилаючих, особливо щільних, порід.

Література

  1. Гнатенко О. Ф., Капштик М. В., Петренко О. Ф., Вітвицький С. В. Ґрунтознавство з основами геології. Київ : Оранта, 2005. 648 с.
  2. Дутчин М. М., Ільків Є. Ю., Біда І. В. Ґрунтознавство з основами меліорації. Івано-Франківськ : ІФНТУНГ, 2010. 268 с.
  3. Бережняк М. Ф., Пасічник Н. А. Ґрунтознавство з основами агрохімії. Київ : Компринт, 2015. 427 с.

Автор ВУЕ