Агравація


Аграва́ція (від лат. aggravare — обтяжувати, загострювати, погіршувати) — неправильна самооцінка власного хворобливого стану, його проявів або тяжкості у вигляді перебільшення страждань та переживань, фізичної чи психічної немочі.

Найчастіше є проявом розладів особистості, переважно з вираженими гістріорними рисами характеру. Неусвідомлена агравація може спостерігатися у здорових осіб (зокрема у дітей) з рентними відносинами як примітивна форма захисту від таких дій або подій, які завдають їм надмірних переживань. У цьому разі агравація спрямована на задоволення потреби у співчутті, співпереживанні з боку оточення. У людей похилого віку агравація зазвичай виникає при гострому відчутті самотності й покинутості; проявляється демонстративною, театральною поведінкою. Агравація часто спостерігається у хворих на олігофренію, дисоціативні розлади, а також у разі органічних уражень головного мозку, розумової відсталості, патологічних розладів особистості, змін особистості під впливом хронічної хвороби (наприклад, віддалених наслідків черепно-мозкової травми, епілептичної хвороби) або внаслідок узалежнення від психоактивних речовин (алкоголю, наркотиків).

Агравація є проявом одночасно усвідомлених і неусвідомлених дій. Жорсткий розподіл на неусвідомлену та усвідомлену агравацію нині зазнає критики з боку психологів та патопсихологів.

Література

  1. Волков В. Н. Судебная психиатрия. Москва : Изд-во Юридического института МВД России, 1995. 86 c.
  2. Жабокрицький С. В., Чуприков А. П. Судова психіатрія. Київ : МАУП, 2004. 176 с.
  3. Гриценко С. П., Чухно Ю. В. Латинськомовна психіатрична термінологія // Studia Linguistica. 2014. Вип. 8.

Автор ВУЕ