Агломерат (геологія)
Агломера́т (від лат. аgglomeratus — нагромадження, поєднання) — багатозначний термін:
1) скупчення пухкого несортованого і неокатаного вулканічного грубоуламкового (5–200 см) матеріалу або скупчення уламків гірських порід і мінералів. Складається з вулканічних бомб, вулканічних шлаків та інших продуктів вулканізму або із грубоуламкового матеріалу осадового походження. За місцем утворення та постгенетичними змінами розрізняють агломерати: жерлові, шлакові, лавин обвалення, осипання та ін. Колір та інші властивості агломерату різні та визначаються варіаціями складу вулканітів чи осадових порід. Найчастіше залягають біля підніжжя вулканічних конусів у формі віял, які зливаються в кільцевий пояс шириною переважно до 1 км. Невеликі (висотою до 500 м) шлакові конуси практично повністю складені агломератом. При цементації утворюються вулканічні брекчії. Іноді складають так звані. агломератні лави — потоки відносно холодної, дуже в’язкої лави, розбитої на серію великих брил. Використовуються як бутовий і дорожній камінь.
2) Спечена в грудки дрібнозерниста або пилеподібна руда.
Література
- Половинкина Ю. И. Структуры и текстуры изверженных и метаморфических горных пород : в 2 т. Москва : Недра, 1966.
- Рудько Г. І. та ін. Геологія з основами геоморфології. Чернівці : Букрек, 2010. 398 с.