Автохтони у біології


Автохто́ни у біології (від грец. αύτόχϑων — місцевий, корінний), аборигени — споконвічні, корінні мешканці певної місцевості; види, роди, родини, що виникли, еволюціонували й досі поширені в межах певної території (акваторії), або населяють її настільки давно, що вже неможливо впевнено визначити місце походження цих видів. Автохтонні таксони формують регіональні особливості фауни і флори. Типовими автохтонами Австралії є качконіс та евкаліпт; Південної Америки — комахоїди, лінивці, дика картопля і томати; помірної зони Євразії — бурий ведмідь, лось європейський і модрини. Поняття «автохтони» також застосовують щодо порід або сортів, виведених людиною в певній місцевості. До автохтонних порід, зокрема, належить сіра українська худоба — порода м’ясна-молочного та робочого призначення.

Див. також


Автор ВУЕ