Автономізація соціальна

Автономізація соціальна

Автономіза́ція соціа́льна — процес поглибленого відособлення людини від суспільства, що проявляється в реалізації суб’єктом діяльності сукупності настанов щодо себе на основі самосвідомості, самоповаги та самосприйняття, а також стійкості в поведінці й стосунках відповідно до уявлень особистості про себе та її самооцінки.

Автономізація соціальна спрямована на набуття особистістю певних індивідуальних особливостей: усталеної персональної ідентичності, стійкості сформованих стереотипів, настанов, цінностей та світогляду. За таких умов особистість спрямована на саморозвиток шляхом виходу з несприятливого середовища або активної його зміни у позитивний для себе бік без зміни своїх настанов, цінностей та потреб. Успішне протистояння впливові зовнішнього середовища сприяє самореалізації можливостей та творчих здібностей особистості, здатності самостійно приймати раціональні рішення.

Література

  1. Friedman M. Autonomy, Gender, Politics. Oxford: Oxford University Press, 2003. 272 p.
  2. Christman J. The Politics of Persons: Individual Autonomy and Socio-historical Selves. Cambridge: Cambridge University Press. 2009. 286 p.

Автор ВУЕ