Австралійські поселення каторжан

Колишня каторжна в'язниця у місті Порт-Артур (півострів Тасман)

Австралі́йські посе́лення каторжа́н (англ. Australian Convict Sites) — музейні комплекси, присвячені історії австралійської каторги 18–19 ст., об’єкт Світової спадщини ЮНЕСКО (з 2010).

Перші поселення каторжан з’явилися в Австралії у 18 ст. після того, як влада Великої Британії схвалила рішення про депортацію злочинців з Англії до однієї з своїх колоній — на південне узбережжя Австралії.

Поселення розташовувалися на родючих землях на морському узбережжі, звідки були витіснені аборигени. У складі об’єкта — 11 каторжанських поселень. До переліку входять: стара будівля уряду та довколишня територія в м. Парраматта; бараки Гайд-парк; стара Велика північна дорога неподалік містечка Вайзманс-Феррі; колишня каторжна в’язниця на острові Кокату в Сіднеї, усі чотири пам’ятники — у Новому Південному Уельсі; маєток Брікендон-Вулмерс неподалік м. Лонгфельд; колишня колонія-поселення Дарлінгтон на острові Ма­рія; Кескейдська жіноча в’язниця в м. Гобарті; колишня каторжна в’язниця у м. Порт-Артурі на півострові Тасман; вугільні шахти Тасманії неподалік м. Премадейни — ці п’ять пам’ятників у Тасманії; історичний район селища Кінгстона та долини Артурс на острові Норфолк та в’язниця Фрімантл у Західній Австралії.

Зазначені заклади були переважно місцями ув’язнення або перевиховання злочинців за допомогою праці. Свідчать про великомасштабну депортацію злочинців та колоніальну експансію європейських держав.

Література

  1. Tranter B., Donoghue J. Convict Ancestry: a Neglected Aspect of Australian Identity // Nations and Nationalism. 2003. Vol. 9, № 4. Pp. 555-577.
  2. Wilson J. Australian Prison Tourism: A Question of Narrative Integrity // History Compass. 2011. Vol. 9, № 8. Pp. 562-571.
  3. Carson S., Hartmann J. The Creative Turn: Cultural Tourism at Australian Convict Heritage Sites // Performing Cultural Tourism: Communities, Tourists and Creative / Ed. by S. Carson, M. Pennings. London: Routledge (Taylor & Fancis), 2017. Pp. 131-146.


Автор ВУЕ